сучасний урок

Основні вимоги до сучасного уроку біології. Ефективність уроків значною мірою залежить від розуміння певних педагогічних і методич­них вимог до них.

У педагогіці загальні вимоги до уроку поділяють на чотири групи: дидактичні, виховні, організаційні й методичні.

^ До дидактичних вимог належать:

У чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та його місця в за­гальній системі уроків; / визначення оптимального змісту уроку відповідно до навчальної

програми, мети уроку з урахуванням рівня підготовки учнів; / добір доцільних методів, прийомів і засобів навчання, їх оптималь­на взаємодія на кожному етапі уроку, вибір методів, які забезпечу­ють пізнавальну активність, поєднання різноманітних форм колек­тивної роботи на уроці із самостійною діяльністю учнів. Виховні вимоги:

/ чітка постановка виховних завдань уроку, які забезпечують форму­вання на основі наукових знань із біології наукової картини світу, екологічної культури, естетичного смаку, працьовитості;

350

10.2 Урок — основна форма навчання біології

/ формування й розвиток в учнів пізнавальних інтересів, умінь і нави­чок самостійного оволодіння знаннями, творчої ініціативи та актив­ності;

/ дотримання вчителем педагогічного такту. Організаційні вимоги:

/ наявність продуманого плану проведення уроку на основі тематич­ного планування;

/ чітка організація уроку на всіх етапах його проведення;

/ підготовка та раціональне використання різноманітних засобів нав­чання, в тому числі технічних. Методичні вимоги полягають ось у чому:

/ будова будь-якого органа організму має вивчатись у взаємозв'язку з виконуваними ним функціями;

/ розглядаючи будову організмів (біологічних систем), слід акценту­вати увагу на їхній цілісності;

/ вивчаючи організми, треба з'ясовувати їхні пристосування до умов довкілля;

/ будову й життєдіяльність певної групи організмів слід вивчати в еволюційному аспекті;

/ слід показувати учням можливості використання біологічних знань у різних сферах виробничої та суспільної діяльності;

/ вивчення шкільного курсу біології має ґрунтуватися на принципах біоцентризму та поліцентризму, що забезпечує формування еколо-гізованого сприйняття довкілля учнями, стратегії поведінки люди­ни в біосфері. Деякі вчені виокремлюють загальнопедагогічні вимоги до уроку

(рис. 10.4).

^ Типологія уроків біології. Цьому питанню присвячено чимало досліджень педагогів і методистів-біологів. Загальновідомою є ти­пологія уроків В. О. Онищука за дидактичною метою:

• 
  урок засвоєння нових знань;
• 
  урок формування вмінь і навичок;
• 
  урок комплексного застосування знань, умінь і навичок;
• 
  урок узагальнення й систематизації знань;
• 
  урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок і вмінь;
• 
  комбінований урок.

351

Розділ 10 Форми навчання біології

10.2 Урок — основна форма навчання біології 

• 
  повторення, закріплення знань, умінь і навичок;
• 
  контрольно-перевірні;

• 
  комбіновані, на яких розв'язуються водночас кілька дидактичних
  завдань.

Є також класифікація за головною дидактичною метою — засвоєння нових знань і вмінь, їх удосконалення й перевірка, згідно з якою виокремлюють такі типи уроків:

• 
  вивчення нового матеріалу;
• 
  вдосконалення та застосування теоретичних знань і вмінь;
• 
  узагальнення й систематизації знань;
• 
  контрольно-облікові;
• 
  змішані, або комбіновані.

В основу іншої класифікації покладено способи проведення уроків: уроки-лекції; уроки-екскурсії; уроки-бесіди; кіноуроки; уро­ки лабораторних робіт; уроки самостійних робіт тощо.

Є класифікація уроків з а основними етапами навчального процесу: вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; форму­вання понять; тренувальні та ін.

М. М. Верзілін класифікує уроки залежно від понять, які на них формуються, — морфологічні,анатомічні,екологічні,фізіологіч­ні тощо, за методами проведення —словесні,наочні,практичні. У російській методиці навчання біології найчастіше використовуються класифікації уроків з а етапами навчального процесу й місцем уроків у темі:

■
Типи уроків Види уроків

Вступні

У вітчизняній методиці навчання біології найчастіше використову­ється класифікація уроків, в основу якої покладено дидактичну мету. Плануючи свою діяльність, учитель визначає уроки з окремих розділів

___»__353

Розділ 10 Форми навчання біології
10.2

і тем відповідно до дидактичної мети. Наприклад, якщо на уроці вивча­ються теорії, закони й ставиться завдання їх міцного й свідомого засво­єння, доцільним є вибір уроку засвоєння нових знань. Після вивчення великих розділів, тем проводяться уроки узагальнення й систематиза­ції знань, у ході яких не лише повторюється програмний матеріал, а й знання учнів зводяться в струнку цілісну систему.

^ Уроки засвоєння нових знань передбачають вивчення нового мате­ріалу, його закріплення й повторення. Основне завданням таких уро­ків — вивчення нового матеріалу. Структура уроків варіативна, але пе­редбачає такі загальні етапи:

1.    
організаційний момент;

2.    
актуалізація опорних знань;

3.    
мотивація навчально-пізнавальної діяльності;

4.    
вивчення нового матеріалу;

5.    
закріплення вивченого матеріалу;

6.    
домашнє завдання.

Структура уроків даного типу може суттєво змінюватися залежно від особливостей змісту навчального матеріалу, конкретно-педагогіч­них умов. Оскільки головною педагогічною метою уроку є засвоєння нових знань, то в його структурі немає етапу перевірки домашнього зав­дання. Взагалі структура розглядуваних уроків відображує специфіку організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і керівництва нею з боку вчителя з урахуванням специфіки змісту біологічного матеріа­лу, який вивчається.

Метою уроків узагальнення й систематизації знань є повторення, закріплення й систематизація знань. Вони проводяться після вивчення однієї або кількох тем, коли потрібно звести розрізнені знання в певну цілісну систему, й мають таку структуру:

1.    
постановка завдань уроку;

2.    
повторення основних питань теми;

3.    
виявлення провідних ідей і систематизація знань навколо основ­
них понять, їх подальший розвиток і поглиблення;

4.    
обговорення найскладніших питань теми;

5.    
підбиття підсумків.

Узагальнення знань на уроці біології може відбуватися через роз­криття суті, закономірностей, зв'язку окремих предметів та явищ у ме­жах якогось цілого. Загальний характер предметів та явищ визначаєть-

,354

10.2 ^ Урок — основна форма навчання біології

ся за допомогою таких розумових операцій, як аналіз, синтез, індукція, дедукція. Тому на узагальнювальних уроках запитання й завдання уч­ням мають бути спрямовані на формування вмінь порівнювати, уза­гальнювати, аналізувати, а також на розвиток розумової діяльності. Мета узагальнювальних уроків може бути досягнута завдяки прове­денню їх у формі кіноуроків, конференцій, лекцій, рольових ігор, се­мінарських занять тощо.

Головною метою уроку перевірки, оцінки та корекції є контроль знань, умінь і навичок учнів. Такий урок проводиться зазвичай напри­кінці вивчення теми, а якщо тема велика, то посеред неї. На контроль­но-перевірному уроці може використовуватися фронтальна та інди­відуальна діяльність учнів. Такий урок можна розпочати вступною фронтальною бесідою для активізації діяльності учнів, згодом — перейти до індивідуальної перевірки знань, умінь і навичок, а завершити — письмовою самостійною роботою. Важливо під час перевірки знань використовувати диференційований підхід, ураховуючи індивідуаль­но-типологічні особливості та рівень підготовки учнів.

^ Уроки формування вмінь і навичок та уроки комплексного застосу­вання знань, умінь і навичок у чистому вигляді в процесі викладання біології використовуються рідше. Проте деякі етапи цих уроків залеж­но від їхньої дидактичної мети можуть включатися до структури уро­ків інших типів.

У практиці роботи вчителів біології широко використовуються ком­біновані уроки, їхня структура залежить від завдань, які розв'язувати­муться на них. На етапі перевірки домашнього завдання вчитель біоло­гії може використовувати різноманітні методи контролю (індивідуаль­не усне опитування, фронтальна бесіда, письмова самостійна робота, біологічний диктант тощо), а під час вивчення нового матеріалу — різ­номанітні словесні й наочні методи навчання, а також лабораторно-практичний. Уроки цього типу доцільно проводити лише в початкових і частково — в середніх класах, бо за 45 хв майже неможливо розв'яза­ти кілька дидактичних завдань. У зв'язку з цим у старших класах ефек­тивніші одноцільові уроки.

Звичайний шкільний урок дає вдумливому вчителеві широкі мож­ливості для творчості. Досить часто вчителі стикаються з проблемою зниження рівня пізнавальної активності учнів на уроці, небажання пра­цювати самостійно, а то й просто навчатися. Причиною того, що учні втрачають інтерес до навчання, є, зокрема, одноманітність уроків. Яким же має бути сучасний урок, щоб збудити інтерес учнів? Відпо-

_»_-_—«_»»_ 355

Розділ 10 Форми навчання біології

відь єдина: творчим. Лише творчий підхід до уроку, його неповтор­ність, насиченість і різноманітність можуть забезпечити ефективність навчання. Одним зі шляхів розв'язання цієї проблеми є відхід від базо­вої моделі побудови уроку.

Останнім часом у шкільній практиці набувають поширення нетради­ційні уроки, наприклад уроки-змагання, уроки-диспути, уроки-віктори-ни, уроки-конференції, уроки-прес-конференції, уроки-подорожі, уро-ки-суди, уроки-концерти. Слід зазначити, що серед них немає жодного, який не можна було б віднести до уроку певного типу за відомими кла­сифікаціями. Вони лише відображають зовнішні ознаки того чи іншого заняття й не становлять принципово нової педагогічної категорії.

Більшість нетрадиційних уроків характеризуються використанням дидактичних ігор, які належать одночасно до двох сфер людської діяль­ності — гри й навчання. Різновидом дидактичної гри є рольова гра, яка передбачає рольову поведінку учасників. Під час нетрадиційних уроків, навчально-педагогічних, рольових і ділових ігор школярі не лише здо­бувають конкретні знання з певної теми, а й розвивають аналітичні здіб­ності, вчаться спілкуватися, робити висновки. Особливо слід відзначити роль нетрадиційних уроків в активізації навчально-пізнавальної діяль­ності учнів та формуванні їхнього пізнавального інтересу.

^ Макро- й мікроструктура уроку. Структура уроку — це сукуп­ність елементів, які забезпечують його цілісність і збереження основ­них навчально-виховних функцій за різних варіантів. Складові частини (елементи) уроку тісно взаємопов'язані й реалізуються в певній по­слідовності. Під елементами уроку слід розуміти його дидактичні ета­пи (макроелементи) та дидактичні моменти (мікроелементи), тобто урок характеризується макро- й мікроструктурою.



^ Дидактичний етап є логічно завер­шеним процесуальним відрізком уро­ку, що характеризується конкретним дидактичним завданням (ДЗ), певним фрагментом змісту освіти (ЗО), доціль­но обраними методами навчання (МН), формами навчально-пізнавальної діяль­ності учнів (ФНПД), конкретним реаль­ним результатом (РР) (рис. 10.5). Дидактичний момент — це логічно завершений процесуальний відрізок певного дидактичного етапу, що також характеризується кон- 

= 356


10.2 ^ Урок — основна форма навчання біології

кретним дидактичним завданням, певним змістом освіти, методами нав­чання, формою навчально-пізнавальної діяльності учнів, конкретним реальним результатом.

Отже, логічно й функціонально взаємопов'язані етапи уроку стано­влять його макроструктуру, а дидактичні моменти, що також перебу­вають у логічному й функціональному взаємозв'язках, — його мікро­структуру.

Кожному типу уроку має бути властива певна макроструктура. На­приклад, урок засвоєння нових знань складається з таких основних ма­кроелементів: сприймання й усвідомлення навчального матеріалу; йо­го осмислення та запам'ятовування; узагальнення й систематизація знань. Мікроструктура є найбільш мобільною, динамічною частиною кожного уроку. Елементами мікроструктури є методи, прийоми та за­соби навчання в комплексі, які передбачають раціональну послідов­ність педагогічних дій учителя й навчально-пізнавальних дій учнів. Наприклад, на етапі сприймання й усвідомлення нового матеріалу мо­жуть використовуватися проблемний виклад, евристична бесіда, де­монстрування кінофільму, самостійна робота з підручником тощо. Етап осмислення знань вимагає іншого комплексу прийомів, які забез­печують широку розумову діяльність учнів — застосування аналізу й синтезу, порівняння, узагальнення тощо.

^ Диференціація навчання. Ефективне проведення уроків біології неможливе без індивідуалізації навчального процесу, яка найбільшою мірою забезпечується диференціацією навчання — створенням спе-ціальних умов через використання різноманітних педагогічних засобів, способів та методів, що сприяють розвитку індивідуалмшх і особис­тих якостей учнів (докладно — див. розд. 13).

^ Шляхи підвищення ефективності сучасного уроку біології:

• 
  творчий підхід до розв'язання поставлених навчально-виховних зав­
  дань з урахуванням конкретно-педагогічних умов;

• 
  доцільний науково обґрунтований вибір методів і засобів навчання;
• 
  використання новітніх освітніх технологій;

• 
  диференційований підхід до учнів на основі діагностики їхніх реа­
  льних можливостей, контролю запланованих результатів з ураху­
  ванням індивідуально-типологічних особливостей;
• 
  застосування доцільних прийомів керівництва навчально-пізнаваль­
  ною діяльністю учнів;

357


Розділ 10 Форми навчання біології

10.3

раціональне використання часу на уроці;

створення сприятливого морально-психологічного клімату на уро­ці, атмосфери доброзичливості, вимогливості, відповідальності, співробітництва педагога та учнів.

Підготовка вчителя до уроку 

Специфіка професії вчителя полягає в тому, 'що він готується до уроків усе своє трудове

життя. Швидке зростання інформаційного потоку, розширення круго­зору учнів, ускладнення шкільних програм спонукають учителя до пос­тійної наполегливої праці над собою. Самоосвіта вчителя передбачає насамперед роботу з літературою. Вчитель за покликанням розпочи­нає комплектування власної бібліотечки ще зі студентських років.

Важливу роль у самоосвіті вчителя відіграє вивчення масового та передового педагогічного досвіду. ^ Масовий досвід — це сукупність поширених прийомів і методів, які постійно використовуються біль­шістю вчителів. Він дає змогу виявити провідні тенденції в освіті на су­часному етапі. Передовий педагогічний досвід полягає в досягненні ви­соких і стабільних результатів у навчанні. Його форми — майстерність і новаторство. Майстерність передбачає раціональне використання розроблених науковцями або практиками рекомендацій і може не міс­тити елементів новизни. Новаторство відзначається оригінальністю та новизною в розв'язанні педагогічних завдань.

Підготовка вчителя до уроку — це велика праця, яка починається з усвідомлення мети уроку й засобів її досягнення (рис. 10.6).

Чітко сформульована мета визначає весь хід уроку, допомагає вчи­телю відібрати зміст програмного матеріалу, організувати активну нав­чально-пізнавальну діяльність учнів, вибрати доцільні для даного уроку методи й засоби навчання, визначити оптимальну структуру уроку.

Є різні підходи до визначення мети уроку. Більшість методистів вважають, що насамперед слід ураховувати можливість реалізації всіх функцій навчання — навчальної, виховної, розвивальної. Невід'ємни­ми компонентами підготовки вчителя біології до уроку є ознайомлення з навчальною програмою, змістом підручників, навчально-методичних посібників, науковою літературою та відбір матеріалу з теми уроку. Це

358

10.3 ^ Підготовка вчителя до уроку



Розділ 10 Форми навчання біології

логічно завершені частини, виявити в кожній із них ключові поняття, встановити зв'язок із раніше вивченим матеріалом та міжпредметні зв'язки.

Після чіткого окреслення мети й змісту уроку вчитель розробляє структуру й методику його проведення та готує конспект. Залежно від обраного типу уроку або форми навчального заняття вчитель визначає його структуру, розподіляє навчальний матеріал за етапами, добирає доцільні методи, прийоми й засоби навчання, форми навчально-пізна­вальної діяльності учнів.

Контроль знань учнів — невід'ємний елемент навчального процесу з біології, який є засобом повторення, уточнення, поглиблення, закріплен­ня й систематизації знань. В організації перевірки знань учнів простежу­ється така суперечність: чим глибше опитування, тим менше виставле­них оцінок, і навпаки. Тому вчитель має вибирати методи контролю, бе­ручи до уваги насамперед особливості змісту програмного матеріалу, й прагнути до їх різноманітності в системі уроків конкретної теми.

Зважаючи на специфіку навчального предмета біології — вивчення живих організмів, учитель біології має ретельно добирати засоби наоч­ності (натуральні, образотворчі, технічні), які він планує застосовувати на різних етапах уроку, особливо під час проведення лабораторних ро­біт і демонстраційних дослідів.

Готуючися до уроку, вчитель має передбачити можливі відхилення від запланованого його ходу. Наприклад, якщо перевірка знань учнів тривала довше, ніж планувалося, вчитель може запропонувати учням самостійно опрацювати частину нового матеріалу, який добре висвіт­лено в підручнику. І навпаки, якщо час залишився, вчитель може вико­ристати його для повідомлення учням цікавої додаткової інформації, розв'язання біологічних задач, вправ, кросвордів, чайнвордів тощо.

Підготовка вчителя біології до уроку логічно завершується добором домашнього завдання для учнів, яке має бути посильним для них, ба­жано диференційованим з урахуванням рівня знань і здібностей конк­ретних дітей, цікавим.

Залежно від рівня теоретичних знань, методичної майстерності, до­свідченості вчителя підготовка його до заняття може звестися до скла­дання плану, плану-конспекту або поширеного конспекту уроку.

Особливість роботи вчителя полягає в циклічності, тобто йому доводиться повторювати той самий матеріал у паралельних класах із року в рік. Репродуктивна робота породжує репродуктивний спосіб мислення, який аж ніяк не стимулює розвиток пізнавальної активності

360

10.3

10.3 Підготовка вчителя до уроку

учнів. Тому вчителеві корисно запитувати себе: «Чому я чиню саме так?», «Як зробити краще?»

Складаючи план уроку, корисно ставити перед собою такі запитання:

• Яка мета уроку?

. Що має залишитися в пам'яті дітей після уроку? . Що їм слід запам'ятати на наступному уроці, що — через рік, а що — на все життя?

• 
  Як даний урок пов'язаний із базовими знаннями з предмета та з ін­
  шими предметами?
• 
  На яких етапах уроку учні залучаються до активної діяльності й що
  вони мають робити?

. Як і коли повторювати матеріал цього и попередніх уроків?

• 
  Який «реквізит» потрібен на уроці?
• 
  Який матеріал є в резерві, якщо все заплановане виконано за 5 хви­
  лин до дзвінка?
• 
  Чи є власна дослідницька мета на уроці?

Урок біології разом із підготовкою до нього можна розглядати як систему, що має такі складові: підготовка вчителя до уроку; підготовка учнів; власне урок. Ці структурні елементи тісно взаємопов'язані.

Навчальний процес із біології в загальноосвітній школі має здійс­нюватися систематично, послідовно, відповідно до кількості годин, пе­редбачених навчальним планом та з урахуванням вимог програми. Для організації навчального процесу вчитель біології повинен уміти скла­дати перспективний, тематичний та поурочний плани.

^ Перспективний (річний) план відображує вивчення розділу біології за темами. Він дає змогу визначити місце теми в розділі за сезонами ро­ку, спланувати екскурсії, систему повторення, провести підготовчу ро­боту до теми із забезпечення її засобами наочності. Перспективний план потрібний кожному вчителеві-початківцю для самоконтролю в термінах вивчення матеріалу, проведення екскурсій, позаурочної та позакласної роботи, організації систематичного внутрішньо- й між-предметного повторення (табл. 10.1).

^ Тематичний план дає змогу визначити місце кожного уроку в систе­мі уроків теми, значення кожного уроку в процесі засвоєння знань уч­нями та формування вмінь і навичок, своєчасно підготувати необхідні засоби навчання до кожного уроку, відображує систему навчання шко­лярів прийомам і методам самостійної діяльності (табл. 10.2).

_-_-_-»__»—_361

Розділ 10 Форми навчання біології

10.4

План уроку визначає систему понять, що мають вивчатися, форму­вання загальнонавчальних і спеціальних умінь відповідно до змісту, прогнозує розв'язання комплексу виховних завдань, розвиток особис­тих якостей учнів.

Структура й зміст уроку відображуються в поурочному плануванні, або, інакше кажучи, в конспекті уроку. Насамперед учитель формулює мету уроку, визначає його завдання, тип, структуру, продумує послідов­ність вивчення нового матеріалу протягом уроку:

Тема уроку: Мета уроку:

а) навчальна;

б) виховна;

в) розвивальна.

Форма навчального заняття (тип уроку):

Методи навчання:

Обладнання:

Література:

Плануючи хід уроку, вчитель має передбачити власну діяльність та діяльність учнів відповідно до структури уроку (табл. 10.3).

362

^ Таблиця 10.3. Схема поурочного планування

10.4 Аналіз і самоаналіз уроку біології

10.4

Аналіз і самоаналіз уроку біології

і ажливою кваліфікаційною характеристикою • вчителя біології є вміння аналізувати різно­манітні форми навчальної та виховної роботи.

У шкільній практиці найпоширенішітаківиди аналізу уроків:

• 
  повний, який проводиться для контролю якості організації навчально-
  виховного процесу, вивчення досвіду роботи вчителя й передбачає
  аналіз змістового, дидактичного й психологічного аспектів уроку;
• 
  короткий, який проводиться для загальної оцінки якості уроку, нау­
  ково-теоретичного рівня;
• 
  комплексний (комбінований), який передбачає всебічний розгляд в
  єдності та взаємозв'язку цілей, змісту, форм та методів організації
  уроку;
• 
  аспектний, що передбачає аналіз однієї зі сторін уроку — або вихов­
  ної, або психологічної, або організаційної.

До загальновідомих і визнаних належить концепція аналізу уроку В. О. Онищука, в якій акцентується на його дидактичному аспекті. Пропонується такий план аналізу уроку:

• 
  мета відвідання уроку;
• 
  загальні відомості;
• 
  тема й мета уроку;
• 
  тип і структура уроку;
  < зміст уроку;
• 
  принципи навчання;

. методи, прийоми й засоби навчання;

• 
  поведінка учнів;
• 
  поведінка вчителя;

• 
  результати уроку; висновки й пропозиції.
  Педагогічний аналіз уроку є:
• 
  інструментом формування переконань учителя в необхідності пере­
  гляду методики своєї праці, відносин з учнями, якщо вони виявили­
  ся малопродуктивними;
• 
  інструментом мотивації діяльності вчителя;

Розділ 10 Форми навчання біології

10.5

• 
  основою узагальнення и поширення передового досвіду;
• 
  засобом формування єдності педагогічних позицій у колективі;
• 
  засобом стимулювання самоосвіти педагога.

У практиці роботи загальноосвітньої школи склалася певна про­цедура аналізу уроку, яка передбачає спочатку самоаналіз уроку вчите­лем, а потім — аналіз іншим учителем або керівником школи.

Для підвищення якості самоаналізу уроку розроблено пам 'ятку вчи­телеві.

^ Пам'ятка вчителю щодо самоаналізу уроку

1. Характеристика логіко-структурних, дидактичних та методичних
особливостей теми уроку, відповідність її навчальній програмі.

2.    
Чіткість повідомлення теми, постановка триєдиної мети (освітня, ви­
ховна, розвивальна), завдань уроку.

3.    
Педагогічна доцільність вибору дидактичного матеріалу (зміст, обсяг,
ступінь складності тощо) відповідно до мети й завдань уроку.

4.    
Ефективність вибору та реалізація комплексу принципів навчання,
визначення й втілення принципу-домінанти.

5.    
Доцільність вибору методів, засобів навчання, форм організації нав­
чально-пізнавальної діяльності учнів та їх реалізація на уроці.

6.    
Визначення й реалізація виховного потенціалу навчального матеріалу.
Динаміка розвитку здібностей, інтересів, нахилів учнів у процесі навчання.

7.    
Ступінь організації навчально-пізнавальної діяльності та дисципліни
учнів, їхньої активності й самостійності.

8.    
Забезпечення на уроці відповідних санітарно-гігієнічних умов та
створення сприятливого морально-психологічного клімату.

9.    
Самооцінка досягнення мети уроку, тобто оцінка ступеня реалізації
освітнього, розвивального, виховного потенціалів програмного матеріалу,
що вивчався на уроці.

10.5

Навчально-практичні заняття з біології

10.5 Навчально-практичні заняття з біології

буття вмінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності, а також розширення, поглиблення й узагальнення знань і формування наукового світогляду учнів.

Найважливішою функцією навчально-практичних занять є форму­вання вмінь і навичок. При цьому, порівняно з аналогічним уроком, во­ни мають ширшу мету: формування не лише спеціальних умінь, а голов­не — загальнонавчальних. На таких заняттях учні виявляють вищий рівень самостійності.

Навчально-практичні заняття бувають експериментального й неек-спериментального характеру.

До експериментальних належать лабораторні й практичні роботи, які проводяться як окреме заняття або становлять лише його частину. Якщо лабораторна або практична робота проводиться як окреме заняття й учитель керує нею, то таке заняття є видом уроку фор­мування вмінь і навичок.

■ Приклади: практичні роботи з тем «Будова лупи й мікроскопа. Правила
роботи зі збільшувальними приладами», «Вегетативне розмноження рос­
лин», «Визначення покритонасінних рослин» (6 клас), «Вивчення постави
учня. Постава та профілактика її порушень», «Перша долікарська допомо­
га в разі травм», «Перша допомога за кровотеч» (8 клас).

Якщо лабораторна робота займає частину заняття й поєднується з іншими видами діяльності, то вона виступає як метод навчання.

■ Приклади: лабораторні роботи з тем «Виготовлення тимчасових мікро-
препаратів. Будова рослинної клітини», «Будова й різноманітність лист­
ків», «Будова й різноманітність квіток» (6 клас), «Будова амеби, евглени зе­
леної, інфузорії туфельки», «Зовнішня будова рака річкового», «Зовнішня
будова комах» (7 клас), «Мікроскопічна будова тканин людини», «Дія фер­
ментів слини на крохмаль» (8 клас), «Визначення акомодації ока», «Вияв­
лення сліпої плями на сітківці ока» (9 клас), «Будова клітин прокаріотів і
еукаріотів», «Мітотичний поділ клітин», «Будова тканин тваринного орга­
нізму» (10 клас), «Спостереження нормальних та мутантних форм дрозо­
філ, їх порівняння», «Форми розмноження організмів та їхні цитологічні
основи» (11 клас) тощо.

До неекспериментальних належать такі навчально-практичні заняття, які пов'язані з розв'язуванням задач, роботою з літературою тощо.

■ Приклади: заняття з тем «Розв'язування елементарних вправ із молеку­
лярної біології» (10 клас), «Розв'язування типових задач із генетики», «Ро­
зв'язування задач з екології» (11 клас).

Розділ 10 Форми навчання біології

10.6

Організація навчально-практичних занять передбачає кілька етапів:

1) коротке повторення раніше вивченого матеріалу, який необхід­ний для формування вмінь і навичок учнів;

2)інструктаж учителя;

3) самостійне виконання учнями поставлених завдань.

Завдяки такій організації навчально-практичних занять вони ефек­тивніше, ніж уроки, сприяють розвитку здібностей учнів, формуванню їхнього пізнавального інтересу, творчої активності.

За основною дидактичною метою розрізняють такі типи навчально-практичних занять :

• 
  тематичні — більшість занять, передбачених шкільною програ­
  мою (наприклад, «Рух цитоплазми, явища плазмолізу й деплазмо­
  лізу в клітинах рослин» (10 клас), «Вивчення мінливості в рослин.
  Побудова варіаційного ряду й варіаційної кривої» (11 клас);
• 
  предметні — передбачають переважно формування предметних та
  загальнонавчальних умінь (наприклад, «Будова лупи й мікроскопа.
  Правила роботи зі збільшувальними приладами», «Визначення
  покритонасінних рослин» (6 клас);
• 
  міжпредметні — передбачають формування предметних умінь на
  основі використання теоретичних знань двох і більше предметів та
  спеціальне формування загальнонавчальних умінь (складання пла­
  ну прочитаного, конспекту, вміння працювати з літературою тощо).
  За місцем і призначенням у процесі розвитку вмінь

виокремлюють вступні, поточні та узагальнювальні навчально-практичні заняття; за типом навчально-пізнавальної ді­яльності учнів —репродуктивні й продуктивні (останні, своєю чергою, поділяють на частково пошукові й творчі); за формами організації діяльності учнів — індивідуальні, групові й фрон­тальні.

- ■

10.6

Особливості організації

та проведення лекцій із біології

366

сучасній загальноосвітній школі, особливо в навчальних закладах нового типу — гімна­зіях, ліцеях, дедалі ширше використовуються форми навчання, харак­терні для вищої школи, зокрема лекції.

10.6 ^ Особливості організації та проведення лекцій із біології

Шкільна лекція — це форма навчального заняття, яке будується на основі інформаційно-монологічного методу й передбачає система­тичний, послідовний виклад навчального матеріалу вчителем, проду­маний і підготовлений завчасно, із застосуванням способів і прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів. Інформаційно-монологічний метод, на якому ґрунтується лекційне заняття, є одним з основних слове­сних методів.

Від інших монологічних методів (розповіді, доповіді, повідомлен­ня) лекція відрізняється: / тривалістю (не менш як 25—45 хв); / композицією (центром лекції є головна теза); / характером монологу й мовлення (властиві внутрішня діалогіч­ність, вільний стиль, експресія, емоційність);

/ функцією (даючи систему знань, сприяє формуванню світогляду, вихованню, спрямовує на певну діяльність). Залежно від призначення виокремлюють такі типи лекцій:

• 
  академічну — для спеціалістів (майбутніх також);
• 
  навчальну — для учнів середніх загальноосвітніх закладів усіх типів;
• 
  навчально-методичну — для викладачів, учителів, які підвищують
  свою кваліфікацію;
• 
  науково-популярну — для широкого кола слухачів.

Навчальна лекція відрізняється від уроку проблематикою всіх пи­тань. Саме на лекції вчитель може представити науку в розвиткові, по­казати її новітні досягнення. Лекція закладає основи наукових знань учнів. Вона є водночас і методом, і засобом формування наукового світогляду.

Для лекції доцільно використовувати навчальний матеріал, який ха­рактеризується: цілісністю, тобто висвітлює окрему проблему, тему або сукупність питань, об'єднаних єдиною думкою; новизною; склад­ністю; значним обсягом (для лекції добирають такий матеріал, який учням важко засвоїти за підручником або в процесі самостійної робо­ти); зв'язками з іншими предметами; виховним і розвивальним потен­ціалами.

■ Наприклад, в 11 класі доцільно прочитати лекції з тем «Сучасні погляди на проблему еволюції», «Система органічного світу як відображення його історичного розвитку», «Гіпотези виникнення життя на Землі».

367

Розділ 10 Форми навчання біології

Використовуючи лекцію в загальноосвітній школі, необхідно вра­ховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, оскільки вона по­требує тривалої концентрації уваги на сприйнятті навчального мате­ріалу. Тому лекції доцільно проводити в 9—11 класах. їхня тривалість у 9—10 класах може становити 45 хв, а в 11 класі — дві академічні го­дини. В 7—8 класах слід розпочинати підготовку учнів до застосуван­ня лекцій, використовуючи їх як метод навчання протягом 20—25 хв.

Залежно від дидактичної мети розрізняють такі типи лек­цій: вступна, оглядова, настановча (інструктивна), поточна, узагаль-нювальна (завершальна).

^ Вступна лекція передбачає первинне ознайомлення учнів з основ­ними проблемами теми, розділу, що вивчається. Головним завданням такої лекції є збудження інтересу до теми, розкриття зв'язків матеріалу з іншими темами, визначення його місця в системі знань.

^ Оглядова лекція передбачає поглиблення здобутих знань, зведення їх у систему й зазвичай має узагальнювальний характер. Вона може за­вершувати вивчення великого розділу (наприклад: «Білки», «Хромосо­ми, їхні будова й функції», «Фотосинтез», «Селекція мікроорганізмів».

^ Настановча (інструктивна) лекція проводиться перед екскурсіями, лабораторними роботами, навчально-практичними заняттями тощо.

Поточна лекція спрямована на цілісне, системне розкриття окремої, складної для учнів теми, розділу програми.

^ Узагальнювальна лекція дає змогу систематизувати більший обсяг інформації порівняно з уроком узагальнення й систематизації знань; проводиться після вивчення великих розділів, тем.

Навчальні лекції можуть організовуватися в межах вивчення окре­мого предмета або на міжпредметній основі. В системі навчальних за­нять особливе місце належить міжпредметним лекціям. Вони орга­нізовуються на основі навчального матеріалу двох або трьох предметів як гуманітарного, так і природничо-математичного циклу. Зазвичай лекцію проводять кілька вчителів, іноді вона набуває форми їхнього діалогу. Крім того, до читання лекцій залучають науковців, провідних учених, письменників, публіцистів.

За характером викладу матеріалу й навчально-піз­навальної діяльності учнів лекції можна поділити на проблемні та інформаційно-пізнавальні (не проблемні). Проблемні лекції буду­ються на особливому монологічному методі, який у педагогіці назива­ється проблемним викладом знань.

368

10.6

10.6 Особливості організації та проведення лекцій із біології

Будь-який цілісний навчальний матеріал можна поділити на змістові блоки — відносно завершені частини змісту. Вони можуть розташову­ватися послідовно (горизонтально), між ними складаються відношен­ня супідлеглості. Такий матеріал має описово-фактологічний характер і є основою інформаційно-пізнавальних лекцій.

Якщо змістові блоки розташовані вертикально й мають відношення підлеглості, то йдеться про логіко-доказовий характер викладу, що нерідко стає основою проблемних лекцій, у ході яких учні стежать за діалектичним рухом до істини, стають співучасниками наукового по­шуку.

Організація навчальної лекції складається з двох фаз — докомуніка-тивної (підготовчий період) і комунікативної (проведення лекції).

У докомунікашивній фазі виокремлюють чотири етапи:

1.    
аналітичний, або концептуальний, — передбачає аналіз теми з
погляду актуальності питань і проблем, які містяться в ній, відбір
конструктивних питань і базових понять, формулювання теоре­
тичної концепції лекції;

2.    
орієнтаційний, або стратегічний, — передбачає визначення
особливостей аудиторії, формулювання завдань та головної тези
лекції (вона має бути стислою відповіддю на конструктивні пи­
тання лекції, які виражають її основну думку);

3.    
композиційний, або тактичний, — передбачає відбір фактів та
аргументів, визначення послідовності їх розташування, вибір
способів активізації розумової діяльності учнів, відшукання за­
собів утримання уваги та формування інтересу учнів, розробку
цілісної композиції й загального плану лекції;

4.    
редакційний — завершує весь підготовчий етап і передбачає ви­
читку тексту лекції, введення в нього форм усного мовлення,
роз'яснення складних термінів і понять, іноді — заміну їх прос­
тими, усунення зайвих слів, повторів, пошук нешаблонних ви­
словлювань.

У комунікативній фазі власне виголошується лекція за планом із використанням різноманітних способів активізації навчаль­ної діяльності школярів і визначаються результати пізнання.

Лекція складається зі вступу, основної та заключної частин.

У вступі важливо сформувати позитивну мотивацію учнів до вик­ладу лекції, встановити контакт з аудиторією. Основна частина роз­криває провідні питання лекції. При цьому слово вчителя супроводжу-

369

Розділ 10 Форми навчання біології

10.7

ється використанням різноманітних засобів наочності. В заключній частині необхідно підсумувати викладене, закріпити й посилити вра­ження від лекції. Це досягається: коротким повторенням основних по­ложень або висновків; циклічним повторенням (лекція завершується тією самою тезою, з якої починалась); узагальненням; постановкою зав­дань; наведенням афоризмів, крилатих виразів, яскравої цитати; фор­мулюванням перспектив подальшого засвоєння теми.

Особливість лекції полягає в тому, що під час її викладу увага учнів має переважно мимовільний характер: учні не сприймають загальних фраз, автоматично «відключаються», якщо у викладі вчителя немає нічого нового для них. Крім того, слід урахувати «кризи уваги», які, за свідченням психологів, настають кожні 15—20 хв.

Важливе значення для забезпечення ефективності лекції має ора­торська майстерність учителя, насамперед культура мовлення, що пе­редбачає зрозумілість, правильність вимови, багатий словниковий за­пас тощо. У ході лекції важливо забезпечувати постійний зворотний зв'язок з аудиторією для підтримання уваги.

У навчально-виховному процесі з біології лекція може використо­вуватися й як метод навчання, й як окрема форма навчальних занять.



стійне, переважно в позаурочний час здобуття знань учнями з викори­станням різноманітних джерел і наступне колективне обговорення в класі результатів цієї роботи.

Семінарські заняття проводять у старших класах з усім складом уч­нів. Учитель завчасно визначає тему, мету й завдання семінару, планує його проведення, формулює основні й додаткові питання з теми, роз­поділяє завдання між учнями з урахуванням їхніх індивідуальних мож­ливостей, перевіряє конспекти тощо.

Одержавши завдання, учні самостійно (індивідуально чи в складі груп із 3—5 чоловік) вивчають програмний матеріал, опрацьовуючи літературні джерела, проводячи спостереження, ставлячи досліди, ана­лізуючи статистичні дані тощо. Результати самостійної роботи оформ-

10.7 ^ Роль семінарів у навчальному процесі з біології

ляють у вигляді плану або тез виступів, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату.

Семінарське заняття розпочинається вступним словом учителя, під час якого він визначає завдання семінару, порядок його проведення, дає рекомендації: на що необхідно звернути особливу увагу, що треба записати до робочого зошита й т. ін. Далі обговорюють питання се­мінару. Вчитель скеровує хід семінару постановкою навідних запи­тань, влучними репліками, посиланнями на авторитетні джерела. В ра­зі потреби він доповнює виступи учнів, відповідає на запитання, дає оцінку виступів. Часто використовується методика дискусійного обго­ворення наукових питань.

Завершує семінар також учитель, підбиваючи його підсумки в за­ключному слові.

Семінарські заняття — важлива складова сучасного педагогічного процесу, але їх кількість має бути дидактично обґрунтованою. Так, у 9 класі доцільно проводити один семінар на тиждень у першому півріч­чі й два — в другому; в 10 класі — два-три на тиждень з усіх предметів, разом узятих, а в 11 класі — відповідно три-чотири.

Семінарські заняття тісно взаємопов'язані з іншими формами занять, особливо з лекціями та уроками. На семінарах учні поглиблено опра­цьовують порушені на уроках і лекціях питання, по-новому осмислю­ють раніше здобуті знання, синтезують та узагальнюють їх.

Шкільні семінари можна поділити на три групи: підготовчі (про­семінарські) заняття, власне семінарські заняття та міжпредметні се­мінари.

На підготовчих (просемінарських) заняттях учні зна­йомляться з новими для них формами навчальної роботи, розвивають уміння й навички самостійного вивчення програмного матеріалу, бе­руть участь в обговоренні змісту занять, складають конспект і план прочитаного, аналізують текст в аспекті поставленого завдання тощо.

^ Власне семінарські заняття можуть проводитись у формі розгорнутої бесіди, коментованого читання, доповіді й повідомлення, розв'язування задач, диспуту, що дає змогу вирішувати різноманітні дидактичні завдання.

За дидактичною метою власне семінарські заняття поділяють на семінари засвоєння нових знань, повторення, узагальнення й систе­матизації знань. У шкільній практиці поширені комбіновані семінари, коли одночасно реалізують кілька дидактичних цілей.

———™_™»-»-„ 371

Розділ 10 Форми навчання біології

На міжпредметних семінарах обговорюються проблеми, спільні для кількох предметів. Основне завдання такого семінару — на теоретичному рівні забезпечити усвідомлення учнями міжпредметних зв'язків, установлених у процесі вивчення різних предметів, система­тизувати вміння й навички школярів, раціональні прийоми розумової праці. Підсумковий характер міжпредметних семінарів відрізняє їх від звичайних ширшою постановкою проблем, наприклад: «Походження життя на Землі», «Матеріальна єдність світу». Особливим різновидом міжпредметного семінару є учнівська конференція, на яку можуть ви­носитися, зокрема, екологічні, природоохоронні проблеми.

Ефективність семінарів значною мірою залежить від їхнього місця в системі навчальних занять із предмета, а також від навчально-матеріаль­ного забезпечення кабінету біології та шкільної бібліотеки. В кабінеті біології доцільно виділити окремий куточок підготовки до семінарів, у якому слід заздалегідь вивішувати план семінару, список рекомендо­ваної літератури, деякі інформаційно-довідкові матеріали, що можуть допомогти учням у підготовці до семінару. Для семінарських занять вибирають матеріал дискусійного характеру, який відкриває можли­вості для висловлювання учнями своїх точок зору, надзвичайно важли­вий для формування їхнього світогляду.

Дидактичні ігри та їхнє місце в системі навчальних занять із біології

'о шляхів активізації навчально-пізнавальної [.діяльності учнів належить використання ди­дактичних ігор у навчально-виховному процесі. Гра як метод навчання має давню історію. Вона широко застосовується в народній педагогіці. В сучасній школі ігрова діяльність використовується як:

• 
  метод навчання;
• 
  окрема форма навчання;
• 
  технологія позакласної роботи.

Визначення місця й ролі ігрової технології в навчальному процесі великою мірою залежить від розуміння вчителем функцій і класифіка­ції дидактичних ігор.

,372

10.8 ^ Дидактичні ігри та їхнє місце в системі навчальних занять із біології

Дидактична гра відрізняється від гри взагалі суттєвою ознакою — наявністю чітко поставленої мети навчання й відповідного їй пе­дагогічного результату. Виокремлено такі компоненти ігрової технології: мотиваційний, орієнтаційно-цільовий, змістово-опера­ційний, ціннісно-вольовий, оцінковий. Ці компоненти тісно взаємопо­в'язані й у сукупності визначають технологічну структуру гри, до якої входять такі елементи: настанова на гру, завдання, правила гри, ігрові ситуації, ігровий стан, сюжетно-ігрові дії, результат гри.

Взаємозв'язок компонентів ігрової технології зі структурними еле­ментами гри такий:

Компонент ігрової технології Структурні елементи гри



^ Настанова на гру сприяє формуванню позитивної мотивації учнів, активізує їхнє мислення, уяву. її форма має бути захоплюючою, напри­клад: «Уявіть, що ви потрапили в тропічний ліс...». Ігрова ситуація мо­же розгортатися в уявному просторі. Завдання гри можуть бути ігрові та навчальні, а для їх поєднання розробляються правила гри, які реа­лізуються у вигляді ігрових дій. Під час гри в учнів виникає ігровий стан, який супроводжується певними емоційними переживаннями, ак­тивізацією уяви, містить елементи змагання. Результат гри для вчите­ля полягає в показниках рівня знань і вмінь, норм поведінки, а для уч­нів — у досягненні певних цілей.

Дидактична гра сприяє формуванню партнерських взаємовідносин між учителем і учнями, що сприяє демократизації й гуманізації навчаль­ного процесу.

Є чимало класифікацій дидактичних ігор. За особливостями прояву в них рольової діяльності та правил гри розрізняють ігри з правилами й творчі. До ігор із правилами належать настільні ігри, ігри-змаган-ня та рухливі ігри на місцевості.

^ Настільні ігри мають чіткі правила й ставлять перед учнями конк­ретні завдання, наприклад: «Складіть кросворд на тему "Листок"»,

373

Розділ 10 Форми навчання біології

10.9
m/MULTICOL>

«Розв'яжіть кросворд на тему "Тип Молюски"». Ці ігри використову­ються для організації індивідуальної, групової та фронтальної роботи. До них належать кросворди, ребуси, чайнворди, лото, доміно тощо. Цей вид дидактичних ігор використовується в основному як метод нав­чання на уроках різних типів.

Іграм-змагшшям належить особливе місце в навчальному процесі з біології: різні їхні види можуть використовуватись як окремі форми навчання. Важливим моментом цих ігор є колективне та індивідуальне змагання. До таких ігор належать різноманітні турніри, вікторини, ін­телектуальні ігри (КВК, «Що? Де? Коли?», «Щасливий випадок», «По­ле чудес», «Перший мільйон», «Найрозумніший» тощо). Вони можуть успішно застосовуватися для узагальнення й систематизації, контролю та корекції знань учнів.

До творчих належать рольові ігри, ключовим моментом яких є перевтілення учнів, виконання ними певних ролей, що створює можли­вості для імпровізації, стимулює розвиток реконструктивного й твор­чого мислення.

Рольові ігри можуть застосовуватися під час вивчення реальних екологічних, санітарно-гігієнічних та інших проблем. На основі рольо­вих ігор будуються такі нетрадиційні форми навчання, як урок-суд, прес-конференція, мандрівка, експедиція тощо.

Рольова гра має такі особливості: умовність (учасники діють у рам­ках умовної реальності), символічний, не утилітарний характер (кож­ний учасник може виявляти власну ініціативу), невизначеність (рольо­ва гра не передбачає однозначного розвитку й результату), діалогічний характер.

Дії учасників рольової гри суворо не регламентуються, тому її хід може відхилятися від наміченого й не завжди дає очікувані результати.

Різновидом даного виду ігор є ситуаційно-рольові ігри, учасники яких потрапляють у заздалегідь сплановані ситуації й приймають певні рішення. Імітаційні ігри передбачають моделювання життєвих ситуа­цій, в яких учні беруть на себе роль посадовців і приймають рішення відповідно до умов, що склалися. Ситуаційно-рольові та імітаційні іг­ри можуть успішно застосовуватися в процесі уроків з екологічним змістом.

Ігрова технологія реалізується в кілька етапів:

1) підготовчий — передбачає самостійну роботу учнів із літерату­рою, консультації з учителем щодо проблем, які обговорювати­муться в ході гри;

10.9 Екскурсія як форма навчання біології

2. 
   проведення гри, яке передбачає певне оформлення класу, вико­
   ристання ТЗН, створення позитивного емоційного фону;

2. 
   підбиття підсумків гри.

Дидактичній грі належить важливе місце в системі навчальних занять із біології. В поєднанні з іншими формами навчання вона дає змогу вчителю успішно розв'язувати завдання навчання, виховання та розвитку учнів. Проте для досягнення високої ефективності ігрової технології слід дотримуватися таких ум о в: / урахування вікових особливостей учнів;

/ створення позитивної мотивації учнів щодо даного виду діяльності; / зосередження уваги на розв'язанні навчальних завдань гри; / забезпечення участі кожного учня в грі та його самореалізації.

Екскурсія як форма навчання біології

Біологія як навчальний предмет покликана озброїти учнів систематичними знаннями

про різноманітні прояви живої природи. Розв'язати ці завдання неможли­во без ознайомлення учнів із живими об'єктами безпосередньо в умовах їхнього природного оточення. Для цього використовується екскурсія.

Практичне й методичне обґрунтування біологічних екскурсій роз­робив О. Я. Герд. Він указував на необхідність взаємозв'язку уроку з екскурсією. Ідеї О. Я. Герда розвивали вчені-методисти В. В. По-ловцов, Б. Є. Райков, М. М. Верзілін, В. М. Корсунська, Ю. І. По-лянський, І. М. Пономарьова, І. Т. Суравегіна. На початкових етапах запровадження екскурсій у шкільну практику вони усвідомлювались як метод навчання. Згодом екскурсія набула статусу самостійної фор­ми навчання.

^ Шкільна екскурсія — форма навчально-виховної роботи з класом або групою учнів в умовах природного ландшафту, виробництва, му­зею, виставки, мета якої— спостереження й вивчення учнями різно­манітних об'єктів та явищ дійсності. Характерна ознака екскурсій полягає в тому, що вивчення об'єктів пов'язане з пересуванням учнів.

Екскурсії входять до системи уроків із тем навчальних курсів з 6 по 11 клас. Тому вчитель заздалегідь у перспективному плані визначає тер-

Ь.„_: ,,,. ,-„„■»;„„.„;„-„.„ 375

Розділ 10 Форми навчання біології

міни проведення екскурсій, на уроках, що передують екскурсіям, зна­йомить учнів із певними природними явищами, які вивчатимуться безпосередньо в природі. Вчитель передбачає також і зворотний зв'я­зок — використання матеріалів екскурсій на наступних уроках.

Екскурсії дають змогу розширювати й поглиблювати знання учнів, здобуті на уроках, формувати вміння орієнтуватися на місцевості, ви­являти складні взаємозв'язки в природі, проводити фенологічні спо­стереження. Крім пізнавального значення, екскурсії мають виховний потенціал. На екскурсіях учні вчаться бачити й відчувати прекрасне в природі, в них формується відповідальне ставлення й любов до неї. В процесі екскурсійної роботи формуються почуття колективізму, дружби, взаємодопомоги, розвивається пізнавальний інтерес учнів.

За обсягом навчальні екскурсії поділяють на одно- й багатотем­ні (споріднені теми одного предмета), комплексні та інтегральні (бага­тотемні з різних предметів). Одно- й багатотемні іноді об'єднують у групу тематичних екскурсій, які проводяться по ходу вивчення однієї або кількох взаємопов'язаних тем того чи іншого предмета.

За методом проведення розрізняють дослідницькі, ілюстра­тивні й комбіновані екскурсії, аза часом проведення відносно тем, які вивчаються на уроках, — вступні, супровідні й підсумкові.

^ Вступні екскурсії передують вивченню нового матеріалу. їхня мета здебільшого полягає в попередньому ознайомленні учнів зі змістом но­вого предмета чи розділу курсу, великої теми. На таких екскурсіях учні дізнаються про основні поняття, дістають наочні уявлення, необхідні їм для свідомого засвоєння навчального матеріалу.

^ Супровідні екскурсії організовуються паралельно з вивченням теоре­тичного матеріалу й покликані забезпечити глибше його розуміння уч­нями, доповнити їхні знання новими фактами, наочними уявленнями.

^ Підсумкові екскурсії проводяться після вивчення нового матеріалу (теми) програми для узагальнення й систематизації теоретичних знань, удосконалення й закріплення вмінь і навичок. На цих екскурсіях роз­криваються зв'язки вивченого на уроках матеріалу з реальними проце­сами та явищами.

Серед біологічних екскурсій виокремлюють осінні, зимові, весняні та літні.

Підготовка до екскурсії розпочинається зі складання перспективно­го плану й вибору об'єкта екскурсії. Об'єкт попередньо вивчається вчителем, що дає змогу правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба донести до учнів під час екскурсії, опрацювати методику її

,376

10.9

10.9 Екскурсія як форма навчання біології

організації й проведення. Під час попереднього ознайомлення з об'єк­том учитель визначає маршрут екскурсії, виявляє джерела можливої небезпеки (залізничні переїзди, будівельні майданчики тощо). Якщо екскурсія проводитиметься спеціалістом, то заздалегідь обмежуються обсяг і рівень пояснень, щоб запобігти перенавантаженню свідомості учнів спеціальною термінологією, деталями, другорядним матеріалом.

Підготовчий етап передбачає конкретизацію мети й складання роз­ширеного плану екскурсії, в якому визначаються завдання для спосте­реження під час екскурсії, відбираються завдання для учнів, основні й додаткові джерела інформації, готуються наочні посібники (схеми, таблиці, фотографії) та необхідне обладнання (вимірювальні інструмен­ти, гербарні теки, олівці, блокноти, фотоапарат, компас тощо). Скла­даючи план екскурсії, вчитель передбачає види роботи учнів (індивіду­альна чи групова), об'єкти спостереження, способи й форми подаль­шого опрацювання зібраного матеріалу, розраховує час. При цьому слід зважати на вікові та індивідуальні можливості учнів, їхній поперед­ній досвід екскурсійної роботи.

Перед екскурсією вчитель проводить бесіду з учнями: повідомляє їм дату, час, місце, мету, завдання, маршрут екскурсії, пояснює прави­ла безпеки й поведінки, коротко характеризує об'єкт, дає поради щодо спостережень і фіксації їхніх результатів. У разі потреби вчитель роз­поділяє учнів на ланки, призначає ланкових і доводить завдання для кожної ланки. Вчитель інформує учнів про завдання, запитання, відпо­віді на які вони мають дістати в ході екскурсії, й рекомендує їм спеціаль­ну додаткову літературу. План екскурсії за етапами її проведення, вказівки щодо спостережень за об'єктами, запитання, які треба з'ясу­вати, учні записують у робочий зошит, залишаючи під кожним пунк­том місце для фіксації вражень. Перед початком екскурсії необхідно та­кож проінструктувати учнів щодо способу опрацювання добутої на цих заняттях інформації, складання письмових звітів, підбиття підсумків.

Екскурсія розпочинається вступною бесідою, в якій звертається увага учнів на особливості спостережуваних природних явищ, їх вза­ємозв'язок, зміни в довкіллі, що спричиняються природними процеса­ми та господарською діяльністю людини. В разі екскурсії на сільсько­господарське виробництво у вступній бесіді повідомляються загальні дані про це господарство, організацію праці в ньому (оренда, сімейний підряд), а також деякі виробничі показники й історична інформація, що збагачує уявлення учнів про розвиток галузі.

377


Розділ 10 Форми навчання біології

Під час екскурсії слід звертати увагу учнів на основне, уникаючи тривалих стомливих пояснень. У разі проведення екскурсії спеціаліс­том або екскурсоводом учитель має заздалегідь обумовити з ним по­слідовність демонстрування, особливості пояснення спостережуваних об'єктів, процесів.

Наприкінці екскурсії вчитель проводить підсумкову бесіду: відпо­відає на запитання учнів, з'ясовує їхні враження від екскурсії і дає по­ради щодо оформлення звітів про неї (у вигляді реферату, альбому, стенда, творчих робіт тощо). За матеріалами екскурсії може бути про­ведена учнівська конференція.

Програмою з біології екскурсії передбачені у 6,7,9 та 11 класах. На­приклад, у 6 класі екскурсії проводяться для узагальнення знань про природу рідного краю, ознайомлення з весняними явищами в житті рос­лин, вивчення пристосування рослин до життя в екосистемі (на прикладі будь-якого біогеоценозу). У 7 класі програмою передбачено екскурсії на прісну водойму, в ліс, на луку або в степ, до агроценозу для вивчен­ня різноманітності тварин — гідробіонтів, комах, хребетних, ознайом­лення з голосами птахів, слідами ссавців, з комахами — шкідниками сільського господарства. У 9 класі планується екскурсія до природни­чого музею. В 11 класі тематика екскурсій така: способи розмноження рослин (оранжерея, теплиця, ботанічний сад, дослідна станція тощо); методи розведення птахів — інкубація, розвиток курчат (птахофабри­ка); різноманітність видів у природі (природничий музей); історія роз­витку життя на Землі (музей природознавства).

Отже, екскурсія — це форма навчання, яка враховує специфічні особливості предмета біології і вдало доповнює інші види навчальних занять.

10.10

Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології

За означенням ЮНЕСКО, технологія навчан­ня — це системний метод створення, засто­сування й визначення всього процесу викладання й засвосння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії, який має своїм завданням оптимізацію освіти.

378

10.10 Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології

Особистісно орієнтоване навчання є втіленням гуманістичної фі­лософії, психології й педагогіки. В центрі уваги педагога — унікальна цілісна особистість дитини, яка прагне максимальної реалізації своїх мож­ливостей, відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна до усвідомлен­ня й відповідального вибору в різноманітних життєвих ситуаціях.

Основою будь-якої педагогічної технології є пояснення, а в особис­тісно орієнтованому навчанні головне — розуміння та взаєморозумін­ня. У разі пояснення є лише одна свідомість, один суб'єкт, монолог, за розуміння — два суб'єкти, дві свідомості, взаєморозуміння, діалог. По­яснення — це завжди погляд «зверху вниз», а розуміння — це спілку­вання, співробітництво, рівність у взаєморозумінні.

Сутність гуманістичної позиції педагога щодо дітей полягає в під­тримці. Вона ґрунтується на трьох принципах: . любити дитину;

• 
  олюднювати середовище, в якому вона живе;
• 
  прожити в дитині своє дитинство.

В. О. Сухомлинський вважав, що педагог повинен зберігати в собі відчуття дитинства, розуміти дитину й усе, що з нею відбувається, муд­ро ставитися до її вчинків, захищати дитину, не думати про неї погано, не ламати дитячу індивідуальність.

Своєрідність особистісно орієнтованої технології полягає в орієнта­ції на властивості особистості, її формування й розвиток відповідно до природних здібностей. Для цього необхідні корекція змісту освіти, по­шук методів і засобів навчання й виховання, які можуть виражатися в доброзичливому ставленні до учнів, довірі до них, залученні до плану­вання уроку, створенні ситуацій взаємного навчання, використанні дидактичних ігор, творчих робіт, виявленні особистих проблем людини тощо. Отже, найдієвіший спосіб реалізації особистісного під­ходу — зробити навчання сферою самоствердження особистості.

Ідея проблемного навчання не нова в педагогічній науці й практи­ці. Шляхи її обґрунтування й реалізації шукали ^ Я. А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці, Ф. А. Дістервег, К. Д. Ушинський та ін.

Сучасними дидактами сформульовано правила активізації процесу навчання, які відображують принципи організації про­блемного навчання:

• 
  вести учнів до узагальнення, а не давати готові поняття;
• 
  епізодично знайомити їх із методами наук;
• 
  розвивати їхнє самостійне мислення за допомогою творчих завдань.

Розділ 10 Форми навчання біології

Функції проблемного навчання:

засвоєння учнями системи знань і способів розумової та практичної


діяльності;

• 
  розвиток інтелекту учнів;
• 
  формування навичок творчого засвоєння й застосування знань;
• 
  здобуття й нагромадження досвіду творчої діяльності;
• 
  формування мотивів навчання.

Кожна із зазначених функцій реалізується в практичній і теоре­тичній діяльності школярів і залежить від урахування характерних особливостей проблемного навчання: . специфічна інтелектуальна діяльність учнів, спрямована на само­стійне засвоєння понять через розв'язання навчальних проблем; . найефективніший засіб формування світогляду; . зв'язок із практикою;

. найраціональніше поєднання вчителем різноманітних видів само­стійної роботи учнів;

• індивідуалізація, зумовлена наявністю навчальних проблем різної
складності;

. динамічність;


• висока емоційна активність учнів;

. забезпечення нового співвідношення індукції й дедукції, репродук­тивного та продуктивного засвоєння знань. Виокремлюють чотири рівні проблемного навчання:

1.    
звичайної активності;

2.    
напівсамостійної активності;

3.    
продуктивної активності;

4.    
творчої активності.

Основний елемент проблемного навчання — проблемна ситуа­ція — стан інтелектуального утруднення, пов'язаного з несподіваною «перешкодою» для ходу думки. На уроках біології проблемна ситуація може створюватися постановкою проблемного запитання, в результаті демонстрації досліду. Класифікацію проблемних ситуацій щодо уроків біології наведено в п. 8.1.

Проблемні запитання й завдання (наприклад: «Яка їжа — рослинна чи тваринна — швидше перетравлюється в травній системі людини? Чому після кількох послідовних ковтальних рухів подальше ковтання неможливе?») вимагають від учнів певних інтелектуальних зусиль, са-

380

10.10 ^ Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології

мостійного застосування знань у новій ситуації, використання додат­кової інформації.

Через бурхливий розвиток коми 'ютерних технологій вони поши­рилися практично в усіх сферах життєдіяльності суспільства, в тому числі в освіті. Завдяки цьому комп'ютер перетворився на могутній за­сіб навчання. Однак це зовсім не означає, що комп'ютер, який частково перебирає на себе функції вчителя, згодом витіснить його з навчально­го процесу. Навпаки, лише вдале застосування вчителем комп'ютер­них технологій дасть змогу підвищити ефективність навчального про­цесу. Це доводить досвід проведення інтерактивних лекцій із застосу­ванням мультимедіа-технологій навчання.

Під мультимедіа-технологією розуміють сукупність апаратних і програмних засобів, які забезпечують сприйняття учнем інформації за допомогою кількох органів чуттів. При цьому інформація подається у звичних для сучасної людини формах: аудіо- (звукова), відеоінформа-ція, анімація. Необхідна умова реалізації мультимедіа-технології — наявність кабінету, обладнаного комп'ютерною технікою й сучасними засобами демонстрації візуального й звукового матеріалу.

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізна­вальної діяльності, мета якої — створити такі умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Воно грунтується на активній взаємодії всіх учнів, тобто це навчання в співпраці. Організація інтерактивного навчання передбачає моделю­вання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'я­зання проблемних ситуацій тощо.

Технологія модульного навчання базується на специфічних прин­ципах, тісно пов'язаних із загальнодидактичними. Принцип модульнос-ті визначає підхід до навчання, відображений у його змісті, організа­ційних формах і методах. Навчальний процес будується за модулями, які призначені для досягнення конкретних дидактичних цілей.

Навчальний модуль — це змістова одиниця навчальної інформації. Його засвоєння вимагає певних розумових операцій і практичних дій.

^ Специфічні особливості модульного навчання такі:

• 
  зміст навчання представлений завершеними самостійними комплек­
  сами. Навчальний матеріал конструюється з урахуванням можливос­
  тей досягнення кожним учнем поставлених перед ним цілей;
• 
  передбачається зміна форм спілкування вчителя з учнями. Модулі
  дають змогу перевести навчання на суб'єкт-суб'єктну основу, коли
  учень є максимально активним і займає в навчальному процесі по-

___~——381

Розділ 10 Форми навчання біології

зицію суб'єкта, а вчитель координує діяльність учня й надає йому

консультативну допомогу; . високий рівень самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності

учня.

Ці особливості визначаються такими загальновідомими параметра­ми навчання, як його мета, зміст, форми й методи. Ці параметри, своєю чергою, зумовлюються принципами модульного навчання: / виділення зі змісту окремих елементів; /■ динамічності;

/ дієвості та оперативності знань та їх системи; / гнучкості;

/ усвідомленої перспективи; У різношаровості методичного консультування; / паритетності.

Модульна технологія передбачає рейтингову оцінку знань учнів. Рейтинг — це сума балів, набраних учнем протягом певного часового інтервалу, обчислена за певними формулами, що не змінюються протя­гом цього часу. Для перевірки знань учнів за такою технологією вико­ристовуються поточний, проміжний і підсумковий контроль.

Модульна технологія навчання має низку переваг над іншими:

• 
  динамічність навчання, яка полягає у варіативності елементів, мо­
  дулів, а також їхнього змісту;
• 
  диференціація та індивідуалізація навчання;
• 
  усвідомленість перспективи навчання кожним учнем;

. завершеність матеріалу в модулях, інтеграція різних видів і форм навчання, які забезпечують досягнення поставленої мети кожним учнем;

• орієнтація учнів на проблемний підхід і творче ставлення до нав­
чання.

У 60-х роках XX ст. педагоги й психологи з огляду на вимоги до шкільної освіти звернулися до проблеми розвивального навчання, по­чали досліджувати «зону найближчого розвитку» дітей.

^ Творчо-розвивальні технології— це способи системної організації навчально-творчої діяльності учнів, яка спрямована на розв'язання нав­чально-творчих завдань і здійснюється переважно через застосування непрямих або перспективних способів керування з максимальним ви-

10.10 ^ Особливості використання новітніх освітніх технологій у процесі навчання біології

користанням самокерування особистості; результат навчально-творчої діяльності визначається суб'єктивною новизною.

У структурі творчо-розвивальних технологій виокремлюють два блоки — змістовий та процесуальний. До змістового належать цілі та зміст навчального матеріалу, інформаційно-пізнавальний конфлікт, який зумовлює діяльність як творчу, а до процесуального — мотиву­вання творчо-пошукової діяльності, методи й форми діяльності вчите­ля та учнів для подолання інформаційно-пізнавального конфлікту.

^ Основні психологічні принципи розвивального нав­чання:

/ проблемність навчання;

/ оптимальний розвиток різних видів розумової діяльності; / індивідуалізація й диференціація навчання; / формування різноманітних прийомів розумової діяльності.

Розрізняють такі види творчо-розвивальної технології:

• 
  особистісного «відкриття» знань, умінь і навичок (учень — суб'єкт
  навчання, в результаті «відкриття» засвоюються знання, вміння й
  навички);
• 
  навчального дослідження (вивчення предметів у природних умо­
  вах, під час спостережень, лабораторних дослідів, конструювання
  тощо);
• 
  проектну (передбачає розв'язування учнем або групою учнів будь-
  якої проблеми, виконання творчих проектів, що потребує, з одного
  боку, використання різноманітних засобів навчання, а з іншого —
  інтегрування знань, умінь із різних навчальних предметів, галузей
  науки, техніки тощо);
• 
  інформаційну (комп'ютерні програми, системи машинної графіки,
  обчислювальні експерименти, дистанційне навчання);
• 
  «мозкового штурму»;
• 
  розв 'язування евристичних завдань;
• 
  розв 'язування дослідницьких завдань.

У другій половині XX ст. у високорозвинених країнах світу виник­ли передумови для впровадження системи дистанційного навчання, яка передбачає широке використання аудіовізуальних засобів, телеба­чення, відеотехніки, комп'ютерів, Інтернету, нових технологій запису й збереження інформації у вигляді бази даних. Нині ця технологія біль­ше поширена у вищій школі, але є перспективи й для загальноосвіт-

Розділ 10 Форми навчання біології

ньої, особливо, якщо йдеться про дітей, які через хворобу тривалий час не можуть відвідувати заняття.

За дистанційної освіти учні мають забезпечуватися необхідними підручниками (іноді у вигляді відеокасет). У даній технології важли­вим моментом є не просто використання комп'ютера, а й розробка чіт­ких і продуманих навчальних програм. Організаційні особливості цієї технології полягають, зокрема, в неперервності навчання, відкритості й індивідуальному підході до організації навчального процесу, центра­лізмі з центром дистанційного навчання на базі навчального закладу, наявності вчителів-консультантів.

У практиці роботи зарубіжних навчальних закладів поширені такі моделі дистанційного навчання:

• 
  консультаційна — передбачає регулярне відвідання учнями консуль­
  таційного пункту;
• 
  кореспонденції (листування) — основана на поштовому обміні нав­
  чальними матеріалами між учителем і учнем;
• 
  регульованого самонавчання — якість засвоєння знань оцінюється
  самим учнем через запитання з ключами;
• 
  «кейс-технології» — для здійснення навчання учень одержує набір
  (кейс) навчальних матеріалів;
• 
  кореспондентного навчання — для зв'язку між учнем і вчителем,
  крім пошти, використовується телефон або інші засоби зв'язку;
• 
  радіотелефонна — для передавання навчальної інформації викорис­
  товується радіо, телебачення тощо;
• 
  навчання через мережу Інтернет.

Вибір та оптимальне поєднання форм навчальних занять із біології



самперед від навчально-виховних завдань, які реалізуються через конкретний зміст матеріалу. Наприклад, якщо вивчається будова рос­линного організму, то необхідною формою заняття є урок, а під час вивчення різноманітності рослинного й тваринного світу доцільно провести екскурсію.

384

Підсумки

На вибір форм навчання біології впливає матеріальна база кабінету біології, його забезпечення натуральними та образотворчими засобами наочності, технічними засобами навчання. Від цього залежить різно­манітність уроків.

Учитель має враховувати конкретні рекомендації щодо вибору форм навчання, які містяться в програмі з біології.

На вибір форм навчання впливають також об'єктивні причини: так, учитель біології сільської школи не завжди може організувати екскур­сію в міський музей, а для міського вчителя часто проблематичним є проведення екскурсії в природу.

Вибір форм навчання визначається віковими особливостями учнів, специфікою контингенту учнів конкретного класу. Часто в школі буває кілька паралельних класів, які відрізняються рівнем підготовки, само­стійності та інтересами учнів. Тому вчитель, плануючи навчально-ви­ховний процес, обов'язково має враховувати це.

Отже, вибір форм навчання біології зумовлюється кількома факто­рами, однак вирішальним є зміст програмного матеріалу.

Таким чином, сучасний етап розвитку загальноосвітньої школи характеризується великою різноманітністю форм навчальних занять. У процесі навчання біології доцільно використовувати різні типи уро­ків та інші форми навчання так, щоб вони взаємодоповнювалися, спря­мовували пізнавальну діяльність учнів на засвоєння програмного мате­ріалу, забезпечували розв'язання виховних і розвивальних завдань.

П ідсумки




■

Сучасний етап розвитку середньої загальноос­вітньої школи характеризується появою поряд з уроком нових форм навчальних занять, таких як лекції, семінари, навчально-практичні заняття, дидактичні ігри, що певною мірою змінює струк­туру навчального процесу. Втім це не означає, що урок як форма навчання себе вичерпав і клас­но-урочна система застаріла. Урок залишається основною формою навчання біології, але дещо змінюються вимоги до нього.

385

Розділ 10 Форми навчання біології

Однією з основних вимог є творчий підхід до по­будови уроку, що дає змогу зробити його ціка­вим, захоплюючим для учнів, забезпечити висо­ку ефективність процесу навчання. Класно-урочна система навчання, яка від часу свого виникнення не зазнавала суттєвих змін, ни­ні активно модифікується: збільшується питома вага відмінних від уроку форм навчальних за­нять. Ця тенденція пов'язана зі стрімким розвит­ком і впровадженням у шкільну практику новіт­ніх технологій навчання.

Запитання	1
йзавдання	2
	3
	4
	5
	6
	7
	8
	9
	10
	11
	12
	13
	14
	15
	16

Що таке «форма навчання»? ^ Назвіть форми навчання біології в середній школі. Чим відрізняються поняття «форма навчання» й «фор­ма навчально-пізнавальної діяльності учнів»? Які прийоми колективної діяльності учнів можуть за­стосовуватися на уроках біології? Які можливості групової форми навчально-пізнавальної діяльності в навчально-виховному процесі з біології? Чому урок вважається основною формою навчання? Відповідь обгрунтуйте.

Яким вимогам має відповідати сучасніш урок біології? Які типи уроків розрізняють залежно від дидактичної мети?

Чим визначається структура уроку? Назвіть основні етапи комбінованого уроку. В чому полягає суть диференціації навчання? ^ Назвіть шляхи підвищення ефективності уроку біології. У чому полягає підготовка вчителя до уроку? Які види планування уроків застосовуються в середній школі?

^ Які види аналізу уроку поширені в шкільній практиці? Яке значення для вчителя має вміння здійснювати само­аналіз уроку?

386

>світня діагностика — це процес визначення результатів освітньої діяльності учнів і пе­дагога для виявлення, аналізу, оцінювання й корекції навчання.

Діагностика освітньої діяльності учня передбачає контроль, пере­вірку, облік, оцінювання знань, нагромадження статистичних даних, їх аналіз, рефлексію, виявлення динаміки освітніх змін і особистих здо­бутків учня, уточнення освітніх програм, корекцію ходу навчання, прогнозування подальшого розвитку подій.

Контроль знань і вмінь учнів — органічна складова навчального процесу, бо він може вважатися повноцінним лише за визначення рів­ня засвоєння навчального матеріалу. Систематична перевірка знань сприяє формуванню в учнів навичок щоденної праці, наполегливості в подоланні труднощів, вихованню почуття відповідальності та сумлін­ного ставлення до виконання обов'язків.

З погляду кібернетики контроль можна розглядати як зворотний зв'язок, властивий саморегульованій системі. Зворотний зв'язок у навчальному процесі є підставою для внесення необхідних коректи-

390

11.1 ^ Контроль навчальних досягнень — складова діагностування процесу навчання...

вів у процес навчання для вдосконалення його змісту, методів, засо­бів і форм керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів. Контроль дає змогу вчителеві аналізувати свою викладацьку діяль­ність і досягнення, виявляти недоліки та вживати заходів для їх усу­нення.

У зв'язку з цим у дидактиці інформація, що її в результаті контролю дістає вчитель, розглядається як зовнішній зворотний зв'язок, а інфор­мація, яку дістає учень у результаті усвідомлення своїх пізнавальних дій та їхніх результатів у ході самоконтролю, — як внутрішній зворот­ній зв'язок.

Контроль навчальних досягнень учнів у загальноосвітньому про­цесі є важливим засобом підвищення ефективності навчання біології. Систематична інформація про стан знань і вмінь учнів дає змогу вчителеві оперативно добирати раціональні способи й засоби нав­чання, передбачати логіку навчального процесу, прогнозувати його результати.

Методи контролю, або перевірки, знань і вмінь тісно пов'язані з ме­тодами інших ланок навчально-виховного процесу: викладання навчаль­ного матеріалу, закріплення, повторення, узагальнення й систематиза­ції знань. Призначення контролю полягає в перевірці, визначенні рівня засвоєння вивченого матеріалу окремим учнем і всім класом, з'ясуван­ні якості їхніх знань, умінь і навичок.

Основою для оцінювання є результати перевірки. Оцінювання знань, умінь і навичок — це процес порівняння досягнутого учнем рів­ня володіння ними з еталонними вимогами, наведеними в навчальній програмі. Оцінка є результатом цього процесу. Вона може мати різні способи вираження — усні судження вчителя, письмові якісні характе­ристики, умовні — в балах.

Після здійснення контрольно-оцінкового акту в разі потреби відбу­вається корекція рівня знань, умінь і навичок учня, яка полягає в поста­новці індивідуального завдання учневі, додатковій консультації вчите­ля або учня-консультанта.

Діагностика освітньої діяльності учня дає йому підстави для рефлек­сії та самооцінки особистих здобутків, а вчитель дістає інформацію щодо прогнозування подальшого ходу навчання школяра.
„« 391

Розділ 11 Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

11.2

Функції, форми та види контролю навчальних досягнень учнів

Контроль знань, умінь і навичок учнів є бага­тофункціональною складовою навчального

процесу, а саме виконує такі функції: контролювальну, освітню, моти­ваційну, діагностичну, інформаційну, виховну, стимулювальну, розви-вальну, коригувальну, прогностичну, керівну.

^ Контролювальна функція полягає у з'ясуванні рівня знань, умінь та навичок як окремих учнів, так і класу в цілому, для визначення перспек­тив навчання. Перевірка знань дає змогу виявити прогалини в них і внести корективи в навчальний процес для їх ліквідації.

^ Освітня функція вимагає такої організації контролю, щоб він спри­яв розширенню й поглибленню знань і вмінь учнів, розвитку їхніх пізнавальних можливостей, підготовці до вивчення нового матеріалу, активізації навчальної діяльності. Правильно організований контроль стимулює роботу пам'яті, формування прийомів розумової діяльності учнів, впливає на глибину й міцність їхніх знань і тим самим забезпе­чує інтелектуальний розвиток особистості.

^ Мотиваційна функція сприяє формуванню мотивів навчання, ус­відомленню значущості й необхідності певних знань, умінь і навичок.

Діагностична функція спрямована на визначення рівня знань, умінь і навичок з метою одержання науково обґрунтованої інформації для вдосконалення навчального процесу.

^ Виховна функція полягає в залученні учнів до систематичної робо­ти, виробленні в них вольових якостей, почуття відповідальності, фор­муванні наполегливості й цілеспрямованості.

^ Стимулювальна функція полягає в тому, що контроль навчальних досягнень учнів формує в них навички систематичної роботи, дає змо­гу бачити власні недопрацювання та успіхи, сприяє підвищенню інте­ресу до здобуття знань.

^ Розвивальна функція реалізується під час обґрунтування вчителем оцінки, що сприяє розвиткові в учнів умінь аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати; в процесі контролю знань розвиваються мислення, пам'ять, увага, мовлення учнів.

Інформаційна функція забезпечується інформуванням учнів про те, як вони засвоїли програмний матеріал.

_—»—„__»—_ 392

11.2 Функції, форми та види контролю навчальних досягнень учнів

Коригувальна функція дає змогу вчителеві на підставі результатів оці­нювання досягнень учнів вносити корективи в хід навчального процесу.

^ Прогностична функція реалізується через зіставлення результатів навчальної діяльності учнів із наміченими дидактичними цілями.

Керівна функція полягає в тому, що результати контролю навчаль­них досягнень учнів дають змогу вчителеві вдосконалювати організа­цію навчання школярів. Крім того, навчальні досягнення учнів є одним із показників діяльності вчителя-предметника, педагогічного колекти­ву та школи в цілому.

Форми контролю значною мірою залежать від способу організації навчально-пізнавальної діяльності учнів або способу одержання інфор­мації вчителем від учнів. У дидактиці немає єдиної класифікації форм і видів контролю. Одну з них наведено на рис. 11.1.

Рис. 11.1 Класифікація форм контролю навчальних досягнень учнів

Види контролю засвоєння навчального матеріалу учнями зумовлю­ються дидактичною метою. Розрізняють попередній, поточний, пе­ріодичний (тематичний) та підсумковий контроль.

^ Попередній контроль проводиться на початку навчального року пе­ред вивченням нового розділу або теми й дає змогу виявити, чи готові учні до цього. Попередня перевірка знань здійснюється перед лабора­торними роботами, навчально-практичними заняттями з біології. Це спонукає учнів до систематичного вивчення й повторення навчального матеріалу.

^ Поточний контроль здійснюється майже на кожному уроці біології, а його дані застосовуються для забезпечення ритмічної навчальної робо-^^^^^^^^^^^^ 393

Розділ 11 Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

ти школярів, своєчасного виявлення відстаючих і надання їм допомоги в засвоєнні програмного матеріалу. Поточний контроль проводиться на початку уроку, щоб з'ясувати, як учні засвоїли попередній матеріал. При цьому зв'язок між учнями та вчителем має бути найтіснішим, бо без цьо­го вчитель не зможе правильно організувати свою роботу.

Нині традиційні види контролю знань і вмінь учнів зазнають змін. Офіційними документами Міністерства освіти і науки України визна­но обов'язковими тематичне й підсумкове оцінювання навчальних до­сягнень учнів.

^ Періодичний контроль досить часто збігається з тематичним. На під­ставі його даних вживаються заходи для поліпшення організації нав­чального процесу, а також для запобігання зниженню успішності учнів.

^ Тематичний контроль спрямований на перевірку основних знань із теми та рівня сформованості навчальних умінь. Він охоплює матеріал серії уроків і включає в себе як поточний контроль засвоєння матеріалу учнями, так і підсумковий — за всією темою, а його дані використову­ються для кількісного та якісного аналізу засвоєння програмної теми. Це дає змогу виявити, як учні засвоїли систему основних біологічних понять, істотні зв'язки та залежності між природними явищами й про­цесами. У старших класах для тематичної перевірки можна проводити узагальнювальні уроки й заліки, на яких опитують лише тих учнів, рівень знань яких до кінця не з'ясовано.

^ Підсумковий (заключний) контроль забезпечується під час проведен­ня перевідних і випускних екзаменів, а його дані використовуються як показники рівня засвоєння школярами навчального матеріалу. Цей вид контролю допомагає систематизувати знання учнів, перевірити, чи вміють вони виділяти найістотніше в навчальному матеріалі, чи розу­міють взаємозв'язки між окремими розділами курсу біології.

Коротку характеристику різних видів контролю наведено нижче.



11.2 ^ Функції, форми та види контролю навчальних досягнень учнів

Поточний З'ясування обсягу, глибини та

якості сприйняття навчального матеріалу.

Визначення прогалин у знаннях і шляхів їх усунення. Виявлен­ня ступеня відповідального ставлення учнів до навчання. З'ясування рівня володіння на­вичками самостійної роботи, визначення способів їх розвит­ку. Стимулювання інтересу уч­нів до біології та їхньої актив­ності в пізнанні. Поточне спосте­реження за діяльністю учнів

Періодичний Перевірка міцності засвоєння

(тематичний) здобутих знань через більший,

ніж у ході поточного контролю, інтервал часу. Охоплення знач­них за обсягом розділів курсу з використанням різноманітних методів контролю. Виявлення рівня засвоєння теми в цілому та у взаємозв'язку з іншими розділами й предметами. Узагальнення й систематизація знань із теми

Підсумковий З'ясування рівня засвоєння знань

із розділу, кількох тем у формі за­ліку, екзамену, контрольної робо­ти тощо. Оцінювання знань, умінь і навичок відповідно до вимог навчальної програми

Кожному виду контролю притаманні свої форми, але їхня суть од­на — зіставити досягнуті учнями результати засвоєння навчального матеріалу з еталонними, що визначаються метою навчання на кожному його етапі.

Форми й методи контролю знань зумовлюються змістом навчально­го матеріалу з біології та рівнем розумового розвитку учнів 6—11 кла­сів. Показники засвоєння навчального матеріалу визначаються за до­помогою різноманітних методів контролю (див. розд. 8).

__——«_-—».„ 395

Розділ 11 Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

11.3

Педагогічні вимоги до контролю навчальних досягнень учнів із біології. Рівні й критерії оцінювання



<

контроль та облік знань слід здійснювати систематично, а не час від ча­су. При цьому має забезпечуватися система в обліку знань, умінь і навичок. Незважаючи на вирішальну роль тематичного оцінювання порівняно з іншими видами контролю, вчителю біології не слід ігнору­вати поурочне оцінювання, яке готує учнів до тематичної атестації. Лише поєднання цих двох видів контролю дає змогу й учителю, й уч­ням досягти найкращих результатів.

Контроль навчальних досягнень учнів має бути всебічним, тобто вчителю слід брати до уваги не лише обсяг засвоєння знань, а й ступінь їх розуміння, усвідомленість, систему в знаннях, їхні міцність і дієвість.

Контроль знань учнів має бути об'єктивніш. Під час контрольно-оцінкового акту вчитель не повинен виявляти свої симпатії або антипа­тії. Щодо всіх учнів він має керуватись єдиними критеріями оцінюван­ня їхніх навчальних досягнень.

Вибираючи методи контролю, вчитель повинен ураховувати прин­ципи індивідуалізації та диференціації навчання. Оцінювати слід кож­ного учня, зокрема його особисті успіхи й невдачі. Водночас знання, вміння й навички необхідно оцінювати строго диференційовано, що вможливлює 12-бальна система. При цьому доцільно забезпечити глас­ність і вмотивованість виставлених оцінок.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів важливе з погляду формування їхніх компетенцій — сукупності складних умінь і якостей особистості, що базуються на засвоєних знаннях, сформованих умін­нях і навичках.

Учені-педагоги виокремлюють такі види компетенцій:

• 
  комунікативні — передбачають опанування усного й писемного
  спілкування, оволодіння рідною та іноземними мовами;
• 
  інформаційні — забезпечуються володінням інформаційними тех­
  нологіями, вміннями здобувати, аналізувати й використовувати різ­
  номанітну інформацію;

= 396

11.3 Педагогічні вимоги до контролю навчальних досягнень учнів із біології...

• 
  крешпивні — реалізується в прагненні до творчої діяльності;

• 
  соціальні — пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність,
  бути активним у суспільному житті;
• 
  загальнокультурні — виявляються в повазі до національної культу­
  ри та культури інших націй, народів.

Компетенції є результатом навчальної діяльності школярів і форму­ються на основі засвоєння змісту освіти, рівень якого визначається оцінюванням.

У процесі навчання формуються певні види пізнавальної діяльнос­ті, й оцінка знань можлива за ступенем досягнення певного їхнього рів­ня. Виокремлюють чотири рівні навчальної діяльності:

I — ознайомлення — учень оволодіває вміннями пізнавати, розріз-

няти об'єкти живої природи, не проникаючи в їхню сутність;

II — відтворення (репродукції) — учень може відтворити текст під-

ручника або повторити сказане вчителем; репродукція інфор­мації відбувається без глибокого розуміння їхньої сутності, а з опорою в основному на пам'ять;

III —умінь — учень застосовує засвоєну інформацію для розв'язан-

ня навчальних завдань за раніше засвоєним зразком (на­приклад, морфобіологічний опис рослин, розв'язання гене­тичних задач, вправ із молекулярної біології);

IV — перенесення знань (трансформації) — учень застосовує знан-

ня в новій, нестандартній ситуації, для виконання творчих навчально-дослідницьких завдань.

Навченість — рівень оволодіння учнями емпіричними й теоретич­ними знаннями (науковими фактами, поняттями, закономірностями), а також уміннями й навичками. Рівні навченості:

1.    
розрізнення — учень розрізняє терміни, назви, живі організми,
явища живої природи тощо;

2.    
запам 'ятовування (механічне засвоєння) — учень може відтво­
рити запам'ятовані правила, означення понять, завчити форму­
ли, ознаки явищ;

3.    
розуміння й відтворення — оперуючи термінами, назвами, сим­
вольними позначеннями, учень відтворює основні поняття, зако­
ни й взаємозв'язки між ними (виявлення суті, пояснення, дове­
дення, умовивід, оцінювання);

397

Розділ 11 Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

4. 
   елементарні вміння й навички — учень уміє застосовувати алго­
   ритм під час розв'язування стандартних програмних завдань,
   елементарні вміння;
5. 
   перенесення — учень уміє самостійно будувати ланцюг мірку­
   вань і доведень (нестандартні завдання, для розв'язування яких
   самостійно створюються алгоритми).

Найнижчий показник рівня навченості — розрізнення: учень, який досяг його, навчений лише на 4 %, що за 12-бальною системою відпо­відає 1—2 балам.

Рівню запам'ятовування (відтворення іноді неусвідомленого) від­повідає 16 % — 3—4 бали.

Школяр, який досяг рівня розуміння й відтворення (розуміє суть), навчений на 36 %, що відповідає 5—6 балам.

Елементарні вміння й навички — показник досить високого рівня навченості (67 %) — 7—9 балам.

Перенесення — найвищий (творчий) показник навченості учня (до 100 %), що відповідає 10—12 балам.

12-Бальна система оцінювання навчальних досягнень побудована за принципом урахування особистих досягнень учня, рівня сформова-ності його компетенції — загальної здатності, яка базується на знан­нях, здобутих завдяки навчанню.

Для характеристики рівнів навчальних досягнень учнів із біології Міністерство освіти і науки України рекомендує критерії, наведені в табл. 11.1

^ Таблиця 11.1. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів із біології

Рівень навчальних досягнень	Бал	Критерії
Початковий	1	Учень за допомогою вчителя може розпізнати й на­звати окремі біологічні об'єкти; стикається з непере­борними труднощами під час виконання лаборатор­них, практичних та інших робіт
	2	Учень за допомогою вчителя або користуючися під­ручником наводить елементарні приклади й ознаки біологічних об'єктів; за інструкцією й за допомогою вчителя частково виконує лабораторні й практичні роботи без оформлення

,398

11.3 ^ Педагогічні вимоги до контролю навчальних досягнень учнів із біології...

Продовження табл. 11.1

Рівень навчальних досягнень	Бал	Критерії
	3	Учень за допомогою вчителя або підручника фрагментар­но характеризує окремі біологічні об'єкти; за інструкцією й за допомогою вчителя виконує лабораторні й практичні роботи з частковим оформленням їх, але без висновків
Середній	4	Учень за допомогою вчителя або підручника дає означен­ня окремих біологічних понять, неповно характеризує за­гальні ознаки біологічних об'єктів; за інструкцією та за допомогою вчителя виконує лабораторні й практичні ро­боти з неповним оформленням їх
	5	Учень самостійно дає визначення окремих біологічних понять, за допомогою вчителя або підручника відтворює навчальний матеріал, характеризує ознаки біологічних об'єктів; за інструкцією виконує лабораторні й практичні роботи, звертаючися за консультацією до вчителя. Оформляє їх без висновків
	6	Учень самостійно, але неповно відтворює навчальний мате­ріал, характеризує будову та функції окремих біологічних об'єктів, наводить прості приклади; за допомогою вчителя розв'язує нескладні біологічні вправи; за інструкцією вико­нує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, робить ви­сновки, що не відповідають меті роботи
Достатній	7	Учень самостійно відтворює навчальний матеріал, роз­криває суть біологічних понять, розв'язує прості біоло­гічні вправи й задачі; за інструкцією виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, робить неповні висновки
	8	Учень самостійно відповідає на поставлені запитання, дає порівняльну характеристику явищ і процесів живої природи, розв'язує типові біологічні вправи й задачі, виправляє допущені помилки; за інструкцією виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, робить висновки, але нечітко формулює їх
	9	Учень вільно відповідає на поставлені запитання, само­стійно розв'язує біологічні вправи й задачі, виправляє по­милки, за допомогою вчителя встановлює причинно-нас-лідкові зв'язки; виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, чітко формулює висновки

399

Розділ 11 Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

^ Закінчення табл. 11.1

Рівень навчальних досягнень	Бал	Критерії
Високий	10	Учень вільно відповідає на складні запитання, само­стійно аналізує й розкриває суть біологічних явищ, процесів, узагальнює, систематизує, встановлює причинно-наслідкові зв'язки; виконує лабораторні й практичні роботи, оформляє їх, робить логічно по­будовані висновки відповідно до мети роботи
	11	Учень логічно, усвідомлено відтворює навчальний матеріал, самостійно аналізує й розкриває закономір­ності живої природи, оцінює окремі біологічні явища, закони, встановлює та обґрунтовує причинно-наслід­кові зв'язки; ретельно виконує лабораторні й практи­чні роботи, оформляє їх, робить логічні висновки
	12	Учень виявляє міцні й глибокі знання з біології, мо­же вести дискусію з конкретного питання з викорис­танням міжпредметних зв'язків. Самостійно оцінює та обґрунтовує різноманітні біологічні явища й про­цеси, виявляє особисту позицію щодо них, уміє ана­лізувати проблему й знаходити шляхи її розв'язан­ня; самостійно користується джерелами інформації; ретельно виконує лабораторні й практичні роботи, робить творчо обґрунтовані висновки, справляється з додатковими завданнями

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів, вимоги до його організації та проведення. Державна підсумкова атестація школярів із біології


Як уже зазначалося, тематичне й підсумкове оцінювання є обов'язковими. Тематичне оцінювання націлює на перевірку знань учнів з однієї теми. Проте оп­тимальною вважається перевірка засвоєння навчального матеріалу,

400

11.4 Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів...

який вивчався протягом 6—8 уроків, бо реалізує не лише контрольну функцію, а й стимулювальну та коригувальну й дає змогу уникати пе­ревантаження учнів.

Тематичне оцінювання проводиться згідно з вимогами, зазначени­ми в чинній програмі з біології. Особлива увага звертається на засвоєн­ня наукових фактів, законів, теорій, а також знань прикладного харак­теру. Форми тематичного оцінювання можуть бути різноманітними. Найчастіше використовуються письмові контрольні роботи й тестові завдання. Можна поєднувати різноманітні форми контролю знань, ура­ховуючи особливості змісту теми, інтереси та підготовленість учнів.

До тематичного контролю з біології допускаються всі учні, проте обо­в'язковою умовою є виконання низки лабораторних і практичних робіт.

Виконання різноманітних завдань і вправ під час контролю сприяє розвиткові логічного мислення учнів, уміння порівнювати, аналізува­ти, робити узагальнення, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки тощо. В процесі контролю розвивається самостійність учнів, форму­ються навички самоконтролю.

Здійснюючи тематичне планування, вчитель передбачає, в якій формі проводитиметься тематичне оцінювання. Якщо тема велика за обсягом (наприклад, «Тип Членистоногі» — 9 год, 7 клас, «Регуляція функцій» — 9 год, 8 клас), то вчитель планує контрольну роботу, а якщо невелика — виконання самостійних робіт.

Під час тематичного оцінювання важливо не лише перевірити й оцінити кінцевий результат засвоєння навчального матеріалу всіма уч­нями, а й з'ясувати, яких результатів досяг кожен із них на різних ета­пах вивчення теми.

Для успішної реалізації всіх функцій контролю навчальних досяг­нень учнів необхідні, по-перше, чітке узгодження із зазначеними в програмі з біології основними вимогами до знань і вмінь учнів, по-дру­ге, чітке визначення видів контролю, по-третє, забезпечення різнома­нітності методів, методичних прийомів контролю знань і вмінь учнів.

До організації й проведення тематичного оцінювання ставляться та­кі вимоги:

/ визначення обсягу знань, умінь та навичок, термінів і понять, не­обхідних для тематичного оцінювання, узгодження цього обсягу з «Основними вимогами до знань та вмінь учнів», зазначеними в про­грамі з біології;

/ ознайомлення учнів із відповідними вимогами до тематичного оцінювання;

,401

Розділ 11 Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

/ складання завдань репродуктивного, продуктивного, творчого рів­нів (узагальнювальних, порівняльних, ситуативних прикладних), що дало б змогу диференціювати оцінювання з урахуванням інди­відуальних можливостей кожного учня, виявляти не лише рівень знань і вмінь, а й уміння оперувати ними;

/ використання активних форм і методів повторення, узагальнення та систематизації знань учнів (уроки-конференції, семінари тощо).

Результати тематичного оцінювання відображуються в окремій гра­фі класного журналу. На думку більшості вчителів біології, найкра­щим засобом об'єктивного контролю навчальних досягнень учнів вважається тестування.

Для тематичного оцінювання знань учнів може застосовуватися ме­тодика групової роботи. Навчання в складі малих груп на чолі з ліде­ром групи й під непрямим керівництвом учителя робить процес конт­ролю знань особистісно орієнтованим.

Завершальним етапом вивчення шкільного курсу біології є держав­на підсумкова атестація. Це форма контролю за відповідністю освіт­нього рівня випускників загальноосвітніх навчальних закладів І, II, III ступенів навчальним програмам. Державна підсумкова атестація з біо­логії є обов'язковою після закінчення учнями 9 класу і вибірковою — після 11 класу. Вона суттєво відрізняється від тематичного оцінювання тим, що це усне опитування за стандартними білетами, які містять тео­ретичні запитання й практичні завдання; рівень складності завдань не конкретизований — вони є однаковими для всіх учнів із різними рівня­ми їхньої компетентності.

Оцінюючи відповіді учнів, екзаменаційна комісія повинна виявляти об'єктивність, доброзичливість і вимогливість, ураховуючи при цьому рівень досягнень.

Для забезпечення об'єктивності державної підсумкової атестації можна застосовувати картограми, за якими оцінюються навчальні до­сягнення учня. В основу картограми покладено методичний прийом поелементного аналізу відповіді учня. Кожному елементові присвоєно свій бал з урахуванням вагомості серед інших елементів. По ходу від­повіді учня на кожне запитання в спеціальних графах картограми роб­ляться відповідні позначки.

Випускник має право на повторну атестацію для підвищення своєї оцінки. Згідно з п. 1.7 «Положення про державну підсумкову атестацію

,402

^ Запитання й завдання

учнів у системі загальної середньої освіти» її можна проводити в будь-який час, але не раніше, ніж через 10 днів після закінчення атестації і не пізніше початку нового навчального року.

Отже, контроль навчальних досягнень учнів є невід'ємною складо­вою процесу навчання.

П ідсум ки


Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю уч­нів — органічна складова навчального процесу.

Контрольно-оцінкова діяльність передбачає конт­роль, оцінювання, облік навчальних досягнень учнів, корекцію навчального процесу та прогно­зування подальших здобутків кожного учня.

У практиці роботи сучасної загальноосвітньої школи використовується попередній, поточний, періодичний (тематичний) та підсумковий конт­роль навчальних досягнень учнів із біології. Контроль знань, умінь і навичок учнів має бути систематичним, об'єктивним, гласним, умотиво­ваним, ураховувати індивідуально-типологічні особливості учнів.


Запитання йзавдання

1. 
   Яке призначення контролю навчальних досягнень учнів?
2. 
   З яких актів складається контрольно-оцінкова діяль­
   ність?
3. 
   Які функції контролю навчальних досягнень учнів? Ко­
   ротко схарактеризуйте їх.
4. 
   Який виховний потенціал оцінки?
5. 
   Які є форми контролю навчальних досягнень учнів? Від
   чого вони залежать?
6. 
   Які види контролю засвоєння навчального матеріалу
   учнями ви знаєте?
7. 
   Яка роль попереднього й підсумкового контролю?

403

Розділ 12

^ ПОЗАУРОЧНА Й ПОЗАКЛАСНА РОБОТА УЧНІВ ІЗ БІОЛОГІЇ

• 
  Позаурочна робота
• 
  Домашні роботи
• 
  Позакласна робота

12.1

Позаурочна робота

Загальноосвітня школа не лише покликана да­ти учням глибокі й міцні знання, а й має забез­печувати всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі вияв­лення її задатків і здібностей, здійснювати патріотичне, естетичне, моральне виховання, прищеплювати свідоме ставлення до праці, роз­вивати необхідні практичні вміння та навички, прагнення до самостій­ного оволодіння знаннями, інтерес до дослідницької діяльності тощо.

Ці завдання реалізуються під час вивчення біології в школі. Уроки біології, лабораторні й практичні заняття дають змогу сформувати в учнів глибокі й міцні знання про живу природу, про використання біо­логічних законів у народному господарстві, які перетворюються на їх­ні наукові погляди.

Проте обмежитися діяльністю учнів лише на уроках не можна. Ве­лику роль у розв'язанні завдань освіти, виховання та розвитку шко­лярів відіграють позаурочні й позакласні заняття.

^ Позаурочна робота — це форма організації учнів для виконання ни­ми після уроків обов 'язкових, пов 'язаних із вивченням курсу, практич­них робіт за індивідуальним або груповими завданнями вчителя. За

406

12.1 ^ Позаурочна робота

и ■ . .■ ■. . ....■_ло:.. .,. ■. ■■.■.■.■■^.■.^^. ..■ . ■ .■■■■■... л^¹-.-¹: ■ ■■ . .

змістом ця робота збігається з навчальними заняттями, і її результати оцінюються вчителем.

Позаурочна робота — надзвичайно важливий компонент навчаль­ного процесу, що відбувається за взаємодії розуму, волі, емоцій учнів і вимагає чіткої організації. Вона дає широкі можливості для розвит­ку творчої активності учнів, їхніх нахилів, здібностей та інтересів.

До позаурочних робіт, які передбачені навчальною програмою, на­лежать досліди й спостереження, виготовлення біологічних колекцій і гербаріїв, робота з мікроскопом, розв'язування генетичних задач. Ці роботи є обов'язковими й проводяться в куточку живої природи, в ка­бінеті біології, в природі, на шкільній навчально-дослідній земельній ділянці, вдома. Протягом року кожний учень має виконати одну-дві позаурочні роботи.

Найбільші можливості для розвитку біологічних знань і здібностей учнів дають безпосередня робота з об'єктами живої природи й спостере­ження: досліди в кабінеті біології або на шкільній навчально-дослідній земельній ділянці, ознайомлення із сільськогосподарським виробницт­вом тощо.

Дослідження закономірностей розвитку рослин і тварин у природ­них умовах підвищує рівень знань школярів, сприяє формуванню в них практичних умінь та навичок, свідомому виборові професії.

У процесі досліджень учні дізнаються про методи застосування до­сягнень науки на практиці, залучаються до наукового пошуку.

Основна увага має бути зосереджена на таких видах завдань, вико­нання яких передбачає використання науково-популярної літератури, проведення спостережень, дослідів у куточку живої природи, на шкіль­ній навчально-дослідній земельній ділянці та в природі.

За тематикою позаурочні роботи бувають близькими до домашніх експериментальних, а іноді й збігаються з ними. Проте позаурочні роботи складніші, різноманітніші, потребують певного обладнання, постійних керівництва та контролю з боку вчителя й пропонуються з урахуванням можливостей учнів.

^ Позаурочні роботи в кабінеті біології та в куточку живої природи

виконуються переважно пізньої осені, взимку й ранньої весни. їхня орга­нізація зумовлюється насамперед необхідністю тривалих спостережень за об'єктами природи, які не вкладаються в розклад навчальних занять.

■ Наприклад, тривалість дослідів із біології в 6 класі така: • проростання насіння гороху — 2 дні; 407

Розділ 12 Позаурочна й позакласна робота учнів із біології

• 
  проростання зернини пшениці — 4—5 днів;
• 
  утворення крохмалю в листку в процесі фотосинтезу — 3—4 дні;
• 
  рух води з мінеральними солями стеблом — 3 дні;
• 
  розвиток коренів на листку бегонії — 1,5 місяця;
• 
  вирощування проростка моху зі спори — 15 днів.

Такі роботи мають попередній характер. Тому вчителю необхідно своєчасно організувати учнів для постановки дослідів і спостережень за ними в куточку живої природи, аби одержати результати до конкрет­ного уроку.

Досліди з біології в 7 класі ще триваліші, особливо з вивчення ста­дій розвитку тварин, поведінки домашніх тварин, вироблення реф­лексів у риб чи птахів тощо.

У процесі вивчення розділу «Царство Тварини» (7 клас) можна ор­ганізувати різноманітні самостійні роботи з використанням тварин, що мешкають у куточку живої природи. Такі роботи сприяють успішнішо­му засвоєнню учнями анатомо-морфологічних, екологічних і система­тичних понять розділу, ефективному оволодінню вміннями правильно вести спостереження над тваринами, з'ясуванню таксономічного поло­ження різних видів тварин.

На розвиток пізнавальної самостійності учнів позитивно впливає проведення лабораторних робіт із використанням живих тварин (евг­лени зеленої, інфузорії туфельки, дощового черв'яка, трубочника, мо­люсків тощо), вирощених у куточку живої природи. Зазвичай на таких заняттях роботі з натуральними об'єктами відводиться більша частина навчального часу, оскільки вона виконується на етапі вивчення нового матеріалу й має репродуктивний або пошуковий характер. Для успіш­ного проведення таких занять слід попередньо підготувати роздатко-вий матеріал та інструктивні картки, в яких зазначено тему лаборатор­ної роботи, мету, обладнання й матеріали, хід роботи, а також наведено завдання або запитання.

Програма з біології (2001) не передбачає проведення дослідів із тва­ринами. Проте це не означає, що вчитель біології не може використо­вувати шкільний біологічний експеримент як метод навчання для озна­йомлення учнів із типами й класами тварин, які вивчаються згідно з програмою. Досліди з тваринами зазвичай пов'язані зі з'ясуванням впливу різних факторів на їхню життєдіяльність, виробленням умов­них рефлексів, вивченням орієнтування в просторі тощо і є тривалими, тому, як правило, виконуються в позаурочний час, до або після вивчен­ня відповідних питань на уроках.

408

12.1 ^ Позаурочна робота

У куточку живої природи юннати можуть вивчати особливості рос­ту й розвитку кімнатних рослин, вплив факторів довкілля на загальний розвиток рослин.

Закладаючи досліди, учні задовольняють свою цікавість і здобува­ють навички дослідної роботи, що може стати їм у пригоді в подальшо­му житті (наприклад, якщо хтось із них вирощуватиме культурні рос­лини у виробничих умовах на великих площах).

Робота в живому куточку виховує в учнів інтерес і любов до природи й свідоме ставлення до неї, розширює світогляд, розвиває допитливість.

Проведення дослідів у куточку живої природи визначається змістом курсу, що дає змогу спланувати різноманітні роботи з урахуванням вікових особливостей учнів та посильності навантаження, а також до­брати природний матеріал.

Так, у 6 класі з теми «Корінь» ставлять досліди з надходження роз­чину цукру до коренеплоду з водними культурами; з теми «Листок» — низку дослідів з утворення крохмалю в листках. Із теми «Стебло» спо­стерігають кореневий тиск, піднімання води стеблом, утворення коре­нів на окільцьованій гілці, формують крону кімнатних рослин, прово­дять досліди з вегетативного розмноження.

Для деяких дослідів і спостережень щодо біологічних особливостей покритонасінних також можна використати рослини з куточка живої природи.

Позаурочні роботи проводять і з розділу «Тварини». З теми «Киш­ковопорожнинні» учні 7 класу спостерігають за живленням, пересу­ванням, брунькуванням гідр та їхніми реакціями на ті чи інші подраз­нення. Вивчаючи кільчастих червів, спостерігають за пересуванням дощових черв'яків, їхніми реакціями на різні подразнення. Цікаві спо­стереження за живими молюсками: пересуванням ставковиків, коту­шок, виноградних слимаків, їхнім живленням, відкладанням яєць.

Найрізноманітніші спостереження можна проводити над членисто­ногими (метаморфоз гусениць метеликів, паразитизм наїзників), а та­кож плазунами (регенерація, пересування, зміна забарвлення залежно від умов існування).

Позаурочні роботи з розділу «Біологія людини» (8 клас) у куточку живої природи менш різноманітні й проводяться рідше, ніж із розділів «Рослини» чи «Тварини». Переважно вони зводяться до таких робіт: вироблення умовних рефлексів у тварин і постановка еколого-фізіоло-гічних дослідів (вплив температури, світла, їжі, гормонів на організм тварин); заняття з ергографом, динамометром, підрахунок пульсу, ви-

мірювання артеріального тиску в людини; робота з мікроскопом (роз­гляд мікропрепаратів, препаратів тканин, виготовлення препаратів).

Досліди з вироблення умовних рефлексів у тварин зазвичай прово­дяться над рибами, птахами та дрібними ссавцями в умовах школи.

У позаурочний час учні також набувають і вдосконалюють найпро­стіші медичні навички (надання першої допомоги в разі вивихів, пере­ломів, прийоми штучного дихання тощо).

Учням старшої школи можна запропонувати досліди в куточку жи­вої природи зі схрещування тварин (мушки дрозофіли, морських сви­нок, хом'ячків, акваріумних риб). Цікаві досліди й спостереження мо­жна провести з вивчення впливу різноманітних екологічних факторів на рослини й тварин.

Оскільки куточок живої природи є важливим підрозділом біологіч­ного кабінету, де учні вивчають особливості будови й життєдіяльнос­ті рослин і тварин, проводять досліди, спостереження, то в ньому не­обхідно насамперед вирощувати ті рослини й утримувати тих тварин, які рекомендовані для використання в навчально-виховному процесі з біології (див. розд. 14).

Інтегрований урок

географії України і біології

у 8 класі

Харківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Вчитель : Головко В.М.

Тема. Тваринний світ України.

Мета: систематизувати знання учнів про тваринний світ України, його фауністичний склад та різноманітність; сформувати уявлення про наслідки впливу діяльності людини на тваринний світ;познайомити з видами тварин,що зникли з території України і які занесені до Червоної книги України; з’ясувати суть акліматизації та реакліматизації тварин;

-розвивати вміння працювати в парах, вдосконалювати навики роботи над проектами;спонукати учнів до аналізу, синтезу, оцінки у своїх висновках; розвивати творчі і художні здібності. вміння презентувати результати своєї  роботи;

-виховувати екологічну культуру в учнів, бережне ставлення до тваринних ресурсів України, розуміння взаємозв’язків між усіма природними компонентами.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань  і умінь.

Форма проведення: урок захисту проектів.

Обладнання: фізична карта України,малюнки, запис музики, комп’ютер, діапроектор, екран, схеми, діаграми.

                                             ХІД УРОКУ

На дошці написано:

                       Будь-яка тварина – це багатовіковий витвір еволюції, і кожна з них має однакове з нами право жити і виконувати певну роль у взаємопов’язаному світі.

                                                                                            О. Скарлотто

I. Організація класу до роботи

                        Наш предмет ще греки знали

                        Його в світі шанували

                        І Платону й Цицерону знана була його мова

                        Із глибин аж до зірок – географії це крок.

Слово вчителя географії: сьогодні ми продовжуємо мандрувати по географії України, і зробимо це разом з вчителем біології. Чому? Бо сьогоднішня наша тема близька і географам і біологам.

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

          Звучить мелодія із телепередачі «У світі тварин»

-Зачитання епіграфу

• Чи знайома вам ця мелодія?
• Цією мелодією починалася колись телепередача «У світі тварин». На попередньому уроці ми з’ясували, що рослинний світ України багатий і різноманітний. Сьогодні ми маємо нагоду з’ясувати наскільки багатий і різноманітний тваринний світ України. Ви місяць, хто менше працювали над проектами- завданнями і сьогодні маєте нагоду здійснити їх презентацію.
• Щоб ви хотіли б взнати на сьогоднішньому уроці?

1. Чи багатий тваринний світ України?
2.  Чи однакові  тварини проживають в різних куточках України?
3. Чи змінювався тваринний світ протягом геологічного часу?
4. Чи загрожує сучасним тваринам вимирання ?
5. Чи потрібно тварин охороняти?

-На ці питання ми дамо відповідь на уроці.

III. Вивчення нового матеріалу

    1. Прийом «Словничок» -зміст поняття «тваринний світ»

    2. Прийом «Діалог»

Вчитель географії?

- А які є гіпотези виникнення тварин?

Вчитель біології:

• Найвідомішою є теорія Опаріна. Перші найпростіші виникли в первісному океані в «первісному бульйоні» під дією сонячної радіації.

Вчитель географії:

• Крім того є гіпотеза про створення живих організмів Богом – «Вищим розумом».Є теорія про занесення життя з космосу.

 Вчитель біології:

-Продовжує  існувати теорія про природний відбір.

Вчитель географії:

-А як класифікують тварин?

Вчитель біології:

• Найкраще це видно на прикладі Їжака.

3. Прийом «Робота з схемою»

              ЦАРСТВО – ТВАРИНИ

              ТИП – ХРЕБЕТНІ

              КЛАС – ССАВЦІ

              РЯД – КОМАХОЇДНІ

              РОДИНА – ЇЖАКОВІ

              ВИД – ЇЖАК

4. Звіт пошукової групи «Тварини минулих епох»

        -Відеосюжет.

              Палеоген

До середини палеогену основну територію України займав водний простір. Суходолом залишався Український щит, на якому почалося формування сучасного тваринного світу. Жили в цей період на просторах нашої країни безрогі носороги – хіротерії, свиноподібні тварини – антракотерії, у річках – крокодили, з птахів – баклани, кулики, лелеки,сови.

               Неоген

У  неогені площа суші значно зросла,а видовий склад фауни зазнав помітних змін. Для неї були характерні трипалі коні –гіпаріони, слони – мастодонти, жирафи – самотерії, саблезубі тигри, страуси, фламінго, дикі кури.

             Антропоген

В антропогені під час наступу льодовика, теплолюбні тварини неогену вимерли, а їх змінила так звана мамонтова фауна. Для неї крім мамонтів були характерні шерстистий носоріг, печерний ведмідь, лев, гієна плямиста, велетенський і плямистий олені. Поряд з ними було багато видів, що входять до складу сучасної фауни.Теперішні види запанували після останнього льодовика – 11 тис років тому.(Демонстрація малюнків)

        5.Прийом «Словничок» - зміст поняття «фауністичні комплекси»

6.Захист проекту  «Сучасний тваринний світ України»

Вчитель географії:

-За якими критеріями об’єднують тварин в Червоній книзі? 

Вчитель біології:   Критерії-  вразливий

                                                      зникаючий

                                                       не достатньо відомий

.                                                      неоцінений

                                                        рідкісний

7.Захист проекту «Тварини занесені до Червоної книги України»

 -Вперше Червона книга України була видана в 1980 році. Туди було

занесено 85 види тварин. Друга- в 1994 році  - 382 види тварин. Третя – в 2009 році – 542 види.  

 8. Прийом «Робота з діаграмою» ( роздатковий матеріал)

 9. Інформація про тварин.

Зубр — найбільший звір з парнокопитних, схожий на бика. Ці дужі, незграбні тварини легко і швидко можуть пересуватися, скакати галопом, долати перешкоди. Зубри добре плавають, вправно переходять через болота. Із органів чуття найкраще в них розвинені нюх і слух. Зубри — короткозорі, ведуть сімейно-гуртовий спосіб життя. До гурту входять самки з телятами і самці; старі бики найчастіше живуть  поодинці. Живиться зубр трав'янистими рослинами, гілками, корою, листям. (Показ фотографій, малюнків.)

Одним із найбільших птахів на Україні є дрофа, про неї наступна розповідь.

Дрофа — рідкісний гніздовий птах степової і лісостепової зон. Живе у відкритих степах, на великих полях. Птах вагою до 16 кг, висотою 120 см. Щоб злетіти, дрохва розганяється. Бігає із швидкістю до 40 км, а літає — понад 50 км/год. Живиться комахами. За один раз може з'їсти до 4-4,5 тис. жуків та інших шкідників злаків. Поїдає також листя, молоді пагони, суцвіття і насіння різних рослин. У дроф немає куприкової залози, тому її пір'я не змащується жиром, і після тривалих осінніх дощів, коли наступають морози, пір'я в них замерзає. Дрофа — цінний мисливський птах. (Показ малюнків).

Сценка «Запис до Червоної книги».

10. Прийом «Діалог»

Вчитель географії:

• Учені говорять, що поява і зникнення різних видів тварин запрограмовані в природній історії нашої планети.

В еволюції органічного світу процес вимирання одних і зародження інших видів закономірний і неминучий. Він відбувається в результаті зміни клімату, ландшафтів, катаклізмів. Середня тривалість життя виду складає для ссавців 600 тис років, для птахів -2 млн років. Відмираючи, види або дають початок новим видам, або зникають зовсім.

Вчитель біології:

• Починаючи з 1600 р. з лиця Землі зникли 34 види птахів і 63 види ссавців. Загибель 75% видів ссавців і 86% видів птахів пов’язана з діяльністю людини.

11.Захист проекту «Зниклі види»

Прийом «Словничок» - зміст поняття «акліматизація», «реакліматизація».

     Вчитель географії: В Україні були акліматизовані: плямистий олень, ондатра, нутрія.

         Вчитель біології:  реакліматизовані:   дикий кабан,  зубр, бобер, бабак.

12. Захист проекту «Тварини – символи України»

13. Захист проекту «Тварини на шкільному подвір’ї»

·         Захист буклету «Друзі наші менші».

·         Годівнички.

IV. Закріплення вивченого.

Прийом «Створення картини» – наліпки.

Які природні зони існують на території України?

1.    Які дві гірські країни існують на території України?

2.    В якому році видана перша Червона книга України?

3.    Де мешкає кіт лісовий?

4.    Де можна побачити муфлона?

5.    Яка найбільша тварина України?

6.    Зубр тварина акліматизована, чи реакліматизована?

7.    Як називають тюленя, що став рідкісним у Чорному морі?

8.    Як називався бик – предок сучасної худоби?

9.    Птах – символ України?

10.  Сучасна фауна з’явилася в палеогені, чи антропогені?

11.  Яка пташка не має куприкової залози?

12.  Яка тварина сповіщає скорий прихід зими:бабак чи бобер?

13.  Які види катастрофічно зникають?

14.  В 2009 році в Червону книгу занесено видів більше 200, 500,700?

15.  Флора і фауна. Яке поняття відповідає тваринному світу?

16.  Яка тваринка улюблениця нашої шкільної малечі?

17.  Яка тваринка ваша найулюбленіша?

V. Домашнє завдання .Підготувати розповідь про одну з тварин «Вернісажу».

VI . Підсумок роботи. Оцінювання.

Музичний етюдhttps://www.youtube.com/watch?v=aDLApK_IhTU